Про чергову навчально-методичну подорож Полтавщиною

Версія для друкуВерсія для друку

На Полтавщині проведена чергова навчально-методична подорож

до унікальних туристичних об’єктів області

 

   2 квітня 2015 року, з метою підготовки до нового туристичного сезону та подальшої популяризації туристичних перлин Полтавщини, працівники Департаменту інфраструктури та туризму облдержадміністрації, представники туристичних фірм, музейних та навчальних закладів, громадських організацій туристичного спрямування регіону здійснили навчально-методичну подорож до Полтавського районного музею рушника (с. Степне) та Музею-заповідника А.С. Макаренка (с. Ковалівка).

   На початку подорожі учасники заходу відвідали Полтавський районний музей рушника (с. Степне, Полтавський район), де директор закладу Яна Решітник ознайомила з історією створення музею, відкритого 1 квітня 2009 року, з національними особливостями вишивки рушників та інших виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

   Сам музей від початку створення був унікальним, бо робився за відсутності будь-яких коштів, приміщення, експонатів. Спочатку була ідея, потім знайшлися ентузіасти, а сьогодні – кількість музейних експонатів сягнула кількох сотень. Автором ідеї та засновницею музею була Надія Бокоч, котра й сама майстерно вишивала та вірила в те, що “рушники мають свою долю… і в кожному з них історія людського життя…”.

   Унікальність цього музею полягає ще в тому, що всі експонати, які знаходяться в експозиції музею, зібрані жителями селища Степне. Нині кількість експонатів вже налічує близько 500 одиниць, з яких 400 – рушники з різних куточків України, а решта – колекція старовинного українського одягу, предмети побуту, вишивані картини. Тут представлені рушники з Полтавської, Чернігівської, Харківської, Закарпатської, Вінницької, Сумської та інших областей. Є в колекції експонати, що датуються ХІХ століттям.

   У 2011 році в приміщенні музею збудовано невеличку українську хатину, де зберігся затишок родинного помешкання, дух народних традицій, що здавна виховували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу…

   На початку екскурсії по Державному музею-заповіднику А.С. Макаренка (с. Ковалівка, Полтавський район) директор Музею Валерій Шульга презентував чергову туристичну марку в області, яка включена в туристично-колекціонерський проект за № 424 як “Музей-заповідник А.С. Макаренка – Ковалівка” (всього в області зареєстровано 4 турмарки).

   Нагадаємо, що туристична марка (далі – ТМ) – це дерев’яне кружальце із зображенням певної туристичної атракції, архітектурної, історичної або природної пам’ятки. Це може бути замок, монастир, храм, музей, пам’ятник, вершина гори, національний парк тощо. ТМ принципово відрізняється від звичайного сувеніра тим, що виконує роль трофея – підтвердження того, що мандрівник відвідав зображений на марці об’єкт, адже в іншому місці придбати її неможливо. Фактично, туристична марка – це унікальний сувенір, який можна придбати лише безпосередньо на туристичному об’єкті, або в максимальному до нього наближенні. Кожна ТМ має свій номер, а разом вони утворюють систему з кількох сотень туристично-маркових місць по всій країні. Подорожуючи, мандрівники-колекціонери одночасно збирають ТМ і беруть участь у колекційній грі. На сьогодні в Україні реалізується 277 ТМ, а в перспективі система має охопити всі цікаві туристичні об’єкти країни (більш детальну інформацію дивіться на сайті: www.turystycni-marky.com.ua).

   Відомо, що з 1921 по 1926 рік у Ковалівці знаходилася трудова колонія для неповнолітніх правопорушників і безпритульних імені Максима Горького, якою керував педагог і письменник Антон Семенович Макаренко (1888-1939 рр.). Для створення такого закладу було прийнято рішення про передачу колонії зруйнованого маєтку Вільгельма Трепке.

   Коли маєток було передано колонії і отримано певні кошти на відбудову, розпочалися ремонтні роботи, що розтяглися на 4 роки і завершилися тільки наприкінці 1924 р. Весь час колонія мала 2 маєтки – так звану першу колонію в Трибах і другу – в Ковалівці. У міру відбудови приміщень усе більше вихованців переводили з першої у другу колонію.

   У травні 1926 року колонія імені М. Горького переїжджає у м. Куряж, під Харковом. Територію Ковалівської колонії, всі приміщення, землі, разом із засіяним озиминою великим полем, було передано іншому навчально-виховному закладу – колонії ім. В.Г. Короленка.

   Після короленківців у колишньому маєтку Трепке в Ковалівці з’явився будинок для дітей-інвалідів. На його місце прийшов інший навчально-виховний заклад – дитячий будинок для “нормальних”, здорових дітей, якому пізніше, у листопаді 1967 року, було присвоєно ім’я А.С. Макаренко, який у 1976 р. було реорганізовано в школу-інтернат.

   До 100-річчя від дня народження А.С. Макаренка було відкрито Державний музей-заповідник, у центрі території якого в невеликому сквері встановлено пам’ятник – погруддя видатному педагогові.

   1 квітня 1998 року було створено навчально-виховний комплекс сільськогосподарського профілю ім. А.С. Макаренка, що об’єднав Державний музей-заповідник і Ковалівську середню школу. Комплекс мав навчально-виховні завдання, та не менш важливим завданням було зберегти в недоторканності меморіальне місце, музейними засобами пропагувати педагогічну спадщину А.С. Макаренка.

   У вересні 2001 року навчально-виховний комплекс ім. А.С. Макаренка реорганізовано у Обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості імені А.С. Макаренка, де і до цього часу підтримуються ідеї педагогічної спадщини Антона Макаренка та традиції його виховної роботи. 

   У восьми залах Червоного будинку музею-заповідника розгорнута основна експозиція – фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом понад 1 600 експонатів. Матеріали музею розповідають про дитячі та юнацькі роки А.С. Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок педагогічної праці, становлення видатного педагога та різні віхи його життя й творчості.

   У Білому будинку – меморіальна частина музею. Тут відтворено не лише матеріальну обстановку далеких 20-х років минулого століття, а й атмосферу, в якій жили вихованці, дух, що панував тоді в цих стінах. Тож, учасники сьогоденної навчально-методичної подорожі мали змогу на власні очі побачити, як виглядали кабінет самого А. Макаренка, де ним були написані перші матеріали про досвід освітньої і виховної роботи в колонії, кімната ради командирів – центрального органу самоврядування в колонії (утворена в 1923 р.), клуб, майстерні, спальні приміщення.

   Наприкінці заходу учасники говорили про незабутні враження від подорожі та про необхідність продовжувати знайомство полтавців та мешканців інших регіонів держави з туристично-привабливими об’єктами Полтавського краю.

Наверх ↑