Диканьщина туристична

Версія для друкуВерсія для друку

Диканьщина туристична

 

   Диканщина – це край з унікальними можливостями для розвитку і поширення туризму. Оспівана О.С.Пушкіним, уславлена М.В.Гоголем та М.К.Башкирцевою, вона здавна приваблює туристів і відпочиваючих. ЇЇ мальовничі ландшафти, славне історичне минуле, культура, традиції краю, добрі і працьовиті люди приємно вражають гостей. Якщо Ви побуваєте у Диканьці, то завжди будете згадувати приємні хвилини спілкування з найбільш екологічно чистим куточком України, та знайомства з пам"ятками архітектури XVIII-XIX століть, пам"ятками природи, іншими заповідними та історичними місцями чудового краю.

   Вже стало традицією зустрічати туристичні групи різних рівнів, гостей біля Тріумфальної арки, яка була споруджена у 1820 році на честь приїзду до Диканьки імператора Олександра І (у 1817 році) і слугувала парадним в"їздом до садиби Кочубеїв. Автор проекту - академік архітектури Луїджі Руска. Це єдиний в Україні пам"ятник культури, що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами. Гоголівські герої частують варениками, проводять гостей через арку, запрошуючи до славного історичного краю.

   На південній околиці Диканьки під лісом виділяється білокам'яна ротондальної форми Миколаївська церква (1794р.). Її будував у стилі класицизму видатний зодчий М.О.Львов, вперше застосувавши систему подвійного купола, що знайшла своє відображення пізніше на спорудженні знаменитого Казанського собору в С. Петербурзі. Миколаївська церква започаткована на цьому місці ще в XVII ст. З благословення Лазара Барановича, і досі в народі живуть перекази про чудотворну силу ікони Миколи - угодника. Вражає своєю витонченістю вирізьблений із мореного дуба іконостас, під церквою знаходиться родовий склеп Кочубеїв, де в саркофагах з італійського мармуру поховано п'ять князів і три княгині.

   Дзвіниця збудована за проектом Луїджі Руска (1810 – 1827 р.р.). Мелодійний спів її 8 – пудового дзвону колись чути було аж до околиць Полтави.

   Троїцька церква збудована 1780 року в стилі барокко на місці знесеної дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви в історичному центрі села. Ходили до неї переважно козаки, тут було відкрито й церковно – приходську школу. Під правим криласом поховано будівничого церкви П.В.Кочубея з його дружиною Уляною Безбородько. Троїцька церква – єдина в Україні пам'ятка архітектури, тісно пов'язана з творчістю М.В.Гоголя, який часто бував у ній і змалював у повісті "Ніч перед Різдвом"

   Парасоцький ліс – ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Зайнята ним площа становить 145 га. Видовий склад рослин дуже багатий – 360 видів вищих рослин. Тут проходить північно - східна межа розповсюдження граба в Україні.

    Збереглися й залишки печерного скиту, що був заснований у лісовій хащі на схід від Диканьки до 1602 року. Це було ціле підземне містечко з 8 печер, з"єднаних розгалуженими ходами, і системи підтримування життєдіяльності ченців. Внизу у Вовчім Яру збереглася стародавня криниця з джерельно чистою колись водою-тут ченці, певно, брали воду.

   Ялиновий гай – це вікові насадження із ялини європейської на площі 4,5 га що є ботанічною пам’яткою природи. Ялини насаджені в 1908-1910р.р. на околиці Диканьки поряд з Бузковим гаєм за Пивоварськими ставками.

   Бузковий гай в Диканьці - як сімейна реліквія селища, що трепетно зберігається, перекидає місточок між далеким минулим і  сьогоденням, пов"язує давні звичаї народних гулянь із сучасними. З покоління в покоління передається розповідь про колишніх володарів Диканьки Кочубеїв, про хвилюючу долю доньки одного з них – Анни, яка тяжко захворіла і яку батько перевіз з Петербурга до родового гнізда в Диканьку, насадивши для її втіхи бузковий гай у кар"єрі, коли цегляний завод було закрито.

https://dikanka-turism.wixsite.com/turism

Наверх ↑