Гадяцький район

Версія для друкуВерсія для друку

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОН

 Утворено у 1923 році. Площа  району – 1 595 кв. км.

 Населення району становить близько 56 тис. осіб.

 До складу району входить 1 міська рада з центром в м. Гадяч, 27 сільських рад, яким підпорядковано 94 населених пункти.

 На заході район межує з Лохвицьким, на сході – із Зіньківським, на півдні – з Миргородським районами Полтавщини, на півночі – з Липоводолинським районом Сумської області.

 Відстань від м. Гадяч до м. Полтава – 116 км, до м. Київ – 300 км.

 На території м. Гадяч діє тупикова пасажирська та вантажна залізнична станція на одноколійній не електрифікованій лінії «Лохвиця – Гадяч», що є відгалуженням від ділянки «Ромодан – Ромни – Бахмач». Станція підпорядкована Полтавській дирекції Південної залізниці і розташована у місті Гадяч Полтавської області.

 Приміське пасажирське сполучення здійснюється з вузловою станцією «Лохвиця». Пасажирські поїзди далекого сполучення відсутні, проте існує безпересадочний вагон до станції «Кременчук».

 Станція виникла у 1895 році і відігравала важливу роль в економіці Гадяча, як і зараз. У 2001 році вокзал станції було відремонтовано.

 7 березня 1923 року стало днем народження нової адміністративно-територіальної одиниці – Гадяцького району, який утворився з м. Гадяча, Вельбівської, Лютенської, Рашівської, Сарівської (або Сарської) і Краснолуцької волостей Гадяцького повіту та ввійшов до складу Роменського округу. 1931 року до нього приєднали кілька сільрад розформованого Комишанського району, а 1932 року – територію Веприцького району.

 Протягом 1932 - 1937 років Гадяцький район підпорядковувався Харкову, а потім став належати до Полтавської області. У 1957 році район було укрупнено за рахунок основної частини Петрівсько-Роменського району, а через 6 років до нього ввійшла ще й Сватківська сільська рада.

 Гадяцький район знаходиться у межах Полтавської рівнини Дніпровсько-Донецької впадини. Переважна більшість ґрунтів – чорноземи, глибокі малогумусні, ерозійно-небезпечні пологі схили, у т.ч. орних земель – 96 тис. га, сіножатей і пасовищ – 11 тис. га, садів – 500 га, лісів – близько 30 тис. га.

 У районі є 46 заповідних територій та об’єктів площею 5 224,7 га, серед яких гідрологічний заказник «Артополот», ботанічні пам’ятники природи – дуби, Дубова алея, Краснолуцький гай, заповідні урочища, Гадяцький бір та Маскове.

 Територія є однією з найбільш підвищених і розчленованих на Полтавщині. На території району протікають 6 річок, найбільші: Псел, Грунь, Хорол. Клімат району різко континентальний, кількість опадів – 460-650 мм за рік.

 Основні галузі – нафтогазодобувна, харчова.

 Провідні галузі сільського господарства – тваринництво, виробництво зернових та технічних культур. Також у районі налічується 21 фермерське господарство.

 Історія Гадяцького краю оповита сивою давниною. На високому правому березі річки Псел з давніх часів охоче селилися люди (стоянка кам’яного віку с. Вельбівка), адже природа створила тут ідеальні умови не тільки для господарювання, а й для оборони від ворогів: до V-ІІІ ст. до н.е. відносяться скіфські кургани в селах Броварки, Дученці, Курган – могильник V-III ст. до н.е. с. Дученці, скіфське городище в с. Книшівка; до VІІІ-Х ст.ст. – слов’янське городище в с. Сари.

 Гадяцький край славний пам’ятками архітектурного зодчества, які представлені в основному культовими спорудами. Але, на жаль, більшість із них були знищені, особливо прикро за церкву–красуню Успення Богородиці (1686 р.) у с. Лютенька.

ПРАВОСЛАВНІ ПАМ’ЯТНИКИ

Свято-Покровська церква (1903 р.) у с. Римарівка. Відбудована у 1996 році за кошти спонсорів та місцевого бюджету.

Свято-Покровська церква (1906 р.) у с. Плішивець. Зведення цієї споруди започаткувало розвиток необарокових тенденцій в українському архітектурному модерні. Ця пам’ятка є однією з перших будівель – українського архітектурного модерну не лише на Полтавщині, а й в Україні.

Свято-Преображенська церква (2000 р.) у с. Мартинівка.

Успенська церква (1787-1821 рр.) у с. Веприк. Будівля цегляна, хрещата в плані, однобанева. Будівля відноситься до групи пам’ятників, зведених у стилі ампір.

Свято-Успенський собор (1998 р.) у м. Гадяч.

Свято-Троїцька церква (1865 р.) у с. Вельбівка.

Свято-Покровська церква (1895 р.) у с. Сари. До 1895 року на цьому місці стояла дерев’яна церква, яка проіснувала вже понад 400 років. З благословення Єпископа Полтавського та Прилуцького Михаїла Горбановського нову церкву будували, не руйнуючи старої, яка залишилася у середині. 1 жовтня 1895 відбулося освячення нової церкви та перша Божественна літургія. У храмі знаходяться мощі Києво-Печерських святих та список чудотворної ікони Божої Матері «Утоли моя печали».

Всіхсвятська церква (1836 р.) у м. Гадяч розміщена на території міського кладовища, нині діюча. Цегляна, потинькована, тридільна, однобанева, з круглою в плані центральною частиною, напівкруглою апсидою та квадратним бабинцем. Над бабинцем – невелика, увінчана шпилем, дзвіниця. Пам’ятка є зразком архітектури в стилі класицизму.

Миколаївська церква (1823 р.) у с. Веприк. Будівля цегляна, хрещата в плані, однобанна, з подовженою західною частиною, яка увінчана дзвіницею. Пам’ятник відрізняється суворою простотою, властивою витворам архітектури російського класицизму.

Церква Різдва Богородиці (1889 р.) у с. Харківці. Храм дерев’яний, з помазаними глиною стінами. Фундамент цегляний, на дубових підвалинах, каркас із пиляного дуба, обшитий дерев’яною дошкою, пофарбованою в біло-блакитну гаму.

 З часів  створення район переживав славні, але часом і трагічні, сторінки історії. Одним із найбільш трагічних і драматичних були колективізація та голодомор 1932-1933 років. Село Лютенька одним із перших в Україні було занесено на «Чорну дошку».

 У роки Великої Вітчизняної війни Гадяцький край став центром партизанської боротьби на Полтавщині, пізнав на собі політику голокосту, яку провадили нацисти – близько 300 представників єврейської громади міста були розстріляні на його околицях – в Гончарному яру, де зараз встановлено пам’ятний знак.

 Гадяччина – справжня колиска талантів. Для багатьох Гадяч асоціюється із родиною Драгоманових, яка мала маєток на мальовничих пагорбах Псла. Тут народились видатний культурно-політичний діяч М.П. Драгоманов, його сестра, талановита письменниця Олена Пчілка, а у збудованому нею дачному будиночку в урочищі Зелений гай писала свої твори її донька, геніальна Леся Українка.

 У Гадячі проходили дитячі та юнацькі роки Панаса Мирного.

 В с. Лютенька народився видатний російський артилерист, генерал-лейтенант, конструктор ракет, сподвижник О.В. Суворова і М.І. Кутузова, учасник Італійських походів і битви народів під Лейпцигом, володар золотої шпаги – Л.Д. Засядько (1779-1837 рр.).

 У с. Веприк в 1904 році народився і провів дитинство видатний вчений – механік, творець важких танків, член кореспондент Академії наук, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби М.Л. Духов, а також багато інших визначних особистостей.

 Гадяцька земля здавна славилася народними промислами та ремеслами, також має своєрідний та унікальний рельєф і природний світ, багата на народні традиції та фольклор: загалом діє 93 колективи вокально-хорового напрямку, 19 колективів мають звання «зразковий» та «народний». Щорічно проводиться обласне свято «Дивоцвіт Лесиного гаю», фестиваль народної пісенної творчості «Пісенні скарби Гадяччини», постійно проводяться масові заходи та урочистості до всіх знаменних, пам’ятних та календарних дат.

 На території району розміщено 143 пам’ятники історії, 25 пам’ятників мистецтва, 6 пам’яток археології, налічується 6 пам’яток архітектури.

ІСТОРИЧНІ МІСЦЯ

 Будинок м. Гадяч, де у 1915-1916 рр. працювала редактором газети Гадяцького земства Олена Пчілка – мати Лесі Українки (нині редакція районної газети «Гадяцький вісник»).

 Центр паломництва представників єврейської нації на місцях поховання засновника ХАБАДУ – однієї з течій релігійно-містичного руху – хасидизму рабина Шнура Залмана (1745-1814 рр.), який з 1745 по 1813 роки жив і працював у м. Гадяч.

 Гадяцька фортеця початку XVII ст., її укріплене ядро – замок резиденція власників міста. За Катерини II – приміщення тюрми. Нині у приміщенні розміщується школа бджолярів. Місце палацу-фортеці гетьмана І. Брюховецького «Замкова гора» (XVII ст.).

 Будинок у м. Гадяч по вул. Садовій, 6, де проживав Панас Мирний.

 Урочище «Зелений гай» у м. Гадяч, де у дачному будинку в 1893-1906 рр. жила і творила Леся Українка. Нині там установлено пам’ятний знак.

 Палац у стилі російського класицизму у с. Бобрик. Збудований у 1805 р. за кошти поміщика Семена Масюкова – власника с. Бобрик, предводителя повітового дворянства. Нині у ньому розташована ЗОШ I-II ступенів.

 Пам’ятний знак (м. Гадяч) на місці будинку-садиби родини Драгоманових: встановлено у 1995 році, у 1841 році тут народився М.П. Драгоманов, видатний культурний, політичний діяч.

м. Гадяч

 Літопис самого Гадяча, що мав спочатку назву Гадяче, розпочався у зв’язку з будівництвом Посульської оборонної лінії в Х-ХІІІ століттях. Неподалік від нього, на Красній гірці, у 1442 році був заснований Красногірський Гадяцький Миколаївський монастир.

 Гадяч вперше згадується в інвентарних переписах польських королівських маєтків у першій половині XVII ст. Деякі вчені вважали тривалий час датою заснування міста 1634 рік, хоча в «Історії Русів» Гадяч згадується як місто козацьке полкове у 1516 р. Старовинне городище виникло на правому березі при злитті річок Труні і Псла. На його місці у 1634 році вже була фортеця, у цей же рік зведено головний храм міста – дерев’яну Свято-Успенську церкву на високому пагорбі у центрі фортеці. Південні і північні підступи до фортеці прикривали яри та байраки, зі сходу – річки, у південно-східній частині розміщувалося найдавніше укріплене ядро.

 Спочатку тут була резиденція власників міста, з середини XVII ст. – адміністрація Гадяцького староства, що належало до гетьманських рангових маєтностей! Саме тут 16 вересня 1658 року була укладена угода між гетьманом України І. Виговським і польським урядом, яка дістала назву Гадяцького договору. За його умовами Україна, як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах із Польщею і Литвою до складу федеративного державного утворення – Речі Посполитої. Через зміну політичних обставин Гадяцький договір не був ратифікований і практичного застосування не мав, хоча до договору, як до міжнародного документу, зверталися потім не раз, зокрема,- козацька старшина в часи І. Мазепи.

 У 1663-1668 рр. за І. Брюховецького Гадяч стає столицею гетьмана Лівобережної України. І. Брюховецький укріплює фортецю, для своєї резиденції зводить дерев’яний палац та інші адміністративні будівлі. У розпал Північної війни 19 листопада 1708 р. гадяцьку фортецю займає гетьман І. Мазепа з козаками та шведськими військами. Тут була резиденція союзницьких військ до 26 лютого 1709 року. Укріплення гадяцької фортеці фіксує найдавніший (із відомих) план Гадяча 1746 року. Військове значення фортеця втрачає наприкінці XVIII ст., в цей час (1781 р.) ліквідовано Гадяцький козацький полк.

 У 1782 році Гадяч став центром повіту Чернігівського намісництва. І після кількох адміністративно-територіальних реформ Гадяцький повіт, що займав територію нинішніх Гадяцького району (без Березоволуцької сільради) і Липоводолинського району Сумської області та мав площу 2,961 тис. м², увійшов у 1802 році до складу новоствореної Полтавської губернії. На 1900 рік у складі Гадяцького повіту налічувалося 18 волостей, 384 населені пункти, а його населення становило близько 146 тис. чоловік.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Назва

Адреса

Телефон

Гадяцька районна державна адміністрація

м. Гадяч, вул. Лесі Українки, 2

(05354) 2-06-02

Гадяцька районна рада

м. Гадяч, вул. Лесі Українки, 2

(05354) 3-33-28

Відділ культури і туризму Гадяцької РДА

м. Гадяч, вул. Шевченка, 11

(05354) 2-07-70

Центральна районна лікарня

м. Гадяч, вул. Лохвицька, 1

(05354) 2-14-86

Автостанція ВАТ «Полтаваавтотранс»

м. Гадяч, вул. Лохвицька, 23

(05354) 2-34-60

Залізнична станція «Гадяч»

м. Гадяч, вул.. Вокзальна,1

(05354) 2-08-50

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Гадяцький історико-краєзнавчий музей

м. Гадяч, пл. Соборна, 21

(05354) 3-10-01

2.

Музей бджолярства

м. Гадяч, вул. Замкова, 1

(05354) 2-06-75

3.

Зразковий Краєзнавчий музей Лютенської ЗОШ 1-3 ступенів

с. Лютенька

(05354) 5-36-34

4.

Краєзнавчий музей

с. Веприк

(05354) 5-93-40

5.

Центр паломництва представників єврейської нації на місці поховання засновника Хабаду–хасидизму, рабина Шнура Залмана

м. Гадяч

 

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Готель «Жовтень»

м. Гадяч, вул. Драгоманова, 4

(05354) 2-25-04

2.

Готель «Едем»

м. Гадяч, вул. Шевченка, 4-А

(050) 082 66 36

3.

Готель «Віанор»

м. Гадяч, вул. Першотравнева, 1

(05354) 3-23-93

САДИБИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

№ п/п

Назва садиби

Адреса

Телефон

Послуги

1.

Оселя зеленого туризму

с. Красна Лука, вул. Леніна, 50

(050) 462 32 94

Харчування, проживання, баня, ставок, рибалка, кінні прогулянки, «Скіфські походи».

2.

«Гостинна садиба»

с. Розбишівка

(099) 0494503

Харчування, проживання

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Ресторан «Білий лев»

м. Гадяч, вул. Тельмана, 8а

(050) 221 08 64

2.

Ресторан «Діоніс»

м. Гадяч, вул. Тельмана, 16б

(050) 400 61 12

3.

Ресторан «Срібна підкова»

м. Гадяч, вул. Зої Космодем’янської, 1а

(05354) 2-28-53

4.

Ресторан «Старый городъ»,

м. Гадяч, вул. Лохвицька, 23а

 

5.

Кафе «Велес»

м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 11а

(050) 009 61 42

6.

Кафе «Українські страви»

м. Гадяч, вул. Чапаєва, 2

(05354) 2-35-27

7.

Кафе «У Петровича»

м. Гадяч, вул. Лохвицька, 33-а

(05354) 3-17-63

8.

Кафе «Старі  кузні»

м. Гадяч, вул. Леніна, 32

(066) 627 24 79

9.

Кав’ярня «На Гетьманській»

м. Гадяч, вул. Гетьманська, 2/1

(05354) 2-03-67

 

Наверх ↑