Карлівський район

Версія для друкуВерсія для друку

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОН

Район утворено у 1923 році.

Площа району становить 854 км2. В районі 37 населених пунктів, підпорядкованих 1 міській і 12 сільським радам. Загальна чисельність населення складає майже 34,7 тис. чол.

Район межує з Чутівським і Машівським районами Полтавської та з Красноградським і Зачепилівським районами Харківської областей.

Територією району проходять важливі транспортні шляхи, зокрема, залізнична магістраль «Лозова–Полтава–Ромодан–Гребінка–Київ» та автомагістраль державного значення «Київ–Харків» з відгалуженням «Харків–Сімферополь». Відстань від м. Карлівки (районного центру) до м. Полтава (обласного центру) залізницею – 48 км, шосейними дорогами – 55 км.

м. Карлівка

Дата однієї з найперших, достовірних, документально підтверджених згадок про «слободу» Карлівку – 8-12 жовтня 1731 року. Тодішній власник навколишніх земель – командуючий військами на Україні Іоган-Бернгар Вейсбах, принаймні восени 1731 року, використовував свою слободу в якості тимчасової резиденції (штаб-квартири), звідки керував та контролював за ходом робіт по зведенню відомої Української укріпленої лінії, що простяглася від Дніпра до Сіверського Донця та мала захистити Гетьманську і Слобідську Україну від набігів татар. Є підстави саме його вважати і автором назви «Карлівка . Цю слободу він почав заселяти приблизно у 1725-1726 рр. на землях, які, починаючи з серпня 1722 року, були ним силоміць відібрані у вдови Клима Нащинського Євфимії та сина Якова.

У другій половині січня 1737 року – генерал-фельдмаршал Бурхард і Христоф Мініх отримав від імператриці Анни Іоаннівни, в якості винагороди за успішний Кримський похід 1736 року, маєтності покійного І.-Б. Вейсбаха, які той одержував за службу. Бунчуковий товариш Яків Маркович записом у своєму щоденнику 26 лютого 1739 року повідомляє про факт перейменування Б.-Х. Мініхом «Карлівки» на «Мініхполь». Нова назва проіснувала принаймні до квітня 1743 р. За часів І.-Б. Вейсбаха та Б.-Х. Мініха Карлівка (Мініхполь) набуває статусу адміністративно-територіального центру навколишніх земель, з яких формується майбутній Карлівський маєток (протягом ХVІІІ ст. це Карлівська волость), виникають та розвиваються села Федорівка і Варварівка...

30 квітня 1743 року імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом подарувала Карлівський маєток своєму фавориту Олексію Григоровичу Розумовському. А 6 липня 1771 року ці землі успадкував його молодший брат, на той час уже колишній останній гетьман Лівобережної України – Кирило Розумовський. З 1803 року власником Карлівки стає його син – граф Лев Кирилович Розумовський. 1817 року він будує у Карлівці єдину у Полтавській губернії церкву першого класу – Успіння Пресвятої Богородиці (у 1889 році там вінчався видатний український письменник Панас Мирний ). У 1828 році вдова Льва Кириловича – Марія Григорівна побудувала в с. Федорівці Благовіщенську церкву (нині є пам’яткою архітектури). Загалом, карлівські землі були у власності Розумовських майже 106 років.

З 24 лютого 1849 року – Карлівським маєтком володіє Велика Княгиня Олена Павлівна, дружина Михайла Павловича – сина Павла І, яка придбала маєток у вдови Лева Кириловича Розумовського – Марії Григорівни. За її ініціативи та з дозволу Олександра ІІ, за два роки до проведення в російській імперії реформи 1861 року, 21 травня 1859 року набуло чинності «Положение для крестьян Карловского имения», і вже тоді вони були звільнені від кріпосного права, отримавши найбільші земельні наділи і за найкращих умов!

У 1860 році Оленою Павлівною було засновано базове підприємство маєтку – ремонтно-механічний завод (нині ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» – найстаріший на Полтавщині: на 2010 рік припав його 150-річний ювілей). Завдячуючи виробничим потужностям цього підприємства, вже у 1862 році став до ладу спиртовий завод – «винокуренное производство», якому не було рівних в усій Полтавській губернії, а в 1866-му – з’явився єдиний в губернії крохмальний завод...

У кінці ХІХ ст. господарство маєтку досягло такого розвитку, коли зібраний на полях урожай за його межі не переробленим не вивозився. Вірогідно, найбільше виробниче замовлення реммехзавод виконав на початку ХХ ст. Тоді один за одним почали випускати продукцію три цукрових заводи Карлівського маєтку (Карлівський – 1905 р., Ланнівський – 1910 р., колишній Халтуринський (перша назва Мартинівський) – 1914 р.).

З 1873 року Карлівкою володіє велика княгиня Катерина Михайлівна (1827-1894 рр.), донька Великої Княгині Олени Павлівни. З 1894 по 1917 роки маєток перебував у власності їхніх нащадків: герцогів М.Г. Мекленбург-Стрелицького (1863-1934 рр.), Г.Г. Мекленбург-Стрелицького (1859-1909 рр.) та їх сестри принцеси О.Г. Саксен Альтенбурзької (1857-1936 рр.).

У березні 1923 р. Карлівка стає центром Карлівського району. З 1939 р. Карлівку віднесено до селищ міського типу, а з 1957-го на карті України вона значиться як місто.

Господарський комплекс Карлівського району представляють підприємства в галузі машинобудування, будівництва, транспорту та сільськогосподарського виробництва. Найбільші промислові підприємства – ВАТ «Карлівський машинобудівний завод», ВАТ «Карлівський механічний завод». Працюють цукрозавод у селищі Ланна, три елеватори та інші підприємства харчової й переробної промисловості. На території району видобувають природний газ, газоконденсат, нафту, пісок, глину.

Культурно-історичну спадщину району складають 95 пам’яток історії та культури, у т.ч. пам’ятка архітектури національного значення – Благовіщенська церква (1828 р., с. Федорівка).

Проникнути в таємницю цікавого літопису краю допоможуть експозиції районного історико-краєзнавчого та Варварівського народного історичного музеїв, що налічують близько 8 тис. експонатів.

Серед пам’яток природи – ботанічний та ландшафтний заказники у Климівці, комплексна пам’ятка природи «Академія» (с. Лип’янка), ботанічні заказники «Олегова балка» (с. Халтурине), «Капусник» (с. Варварівка), ботанічна пам’ятка «Дуби черешчаті» (м. Карлівка) та дерево, що росте корінням вгору (с. Федорівка).

Дивовижний світ невмирущого народного мистецтва, національних традицій відкриють виставкові зали Світлиці та літературно-мистецької вітальні «Вернісаж» районного будинку культури. Прилучитися до виготовлення писанки запрошує зразкова студія образотворчого мистецтва Карлівської гімназії ім. Ніни Герасименко.

З року в рік утверджується авторитет Карлівщини як мистецького краю. Передумовою цього є проведення з 2004 року у Карлівці обласного свята «Воскресни, Писанко!», що вже набуло статусу традиційного.

Набуває розголосу і пісенний фестиваль «Дзвонкова криниця», присвячений творчості нашого уславленого земляка, композитора Олексія Чухрая.

Не міліють духовні джерела Карлівщини. Серед уродженців краю: Алжнєв Ю. – заслужений діяч мистецтв України, композитор; Міщенко В. – заслужений артист України, композитор, диригент, фольклорист, створив нині діючий заслужений ансамбль пісні і танцю «Лтава»; Головашич  Е. – заслужений артист України, керівник Полтавського міського духового оркестру «Полтава»; Калениченко Л. – художник-реставратор, мистецтвознавець; Михайленко А. – заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України; Василенко А. – народний художник України, карикатурист; Альошина З. – заслужена артистка Росії, професор; Гладкий Г. – композитор, диригент, автор першого видання музики до «Заповіту» та ін.

Тут народилися: академік АН СРСР, АН УРСР Т. Лисенко, державний партійний діяч М. Підгорний. Прославив свій край уродженець с. Федорівка льотчик-космонавт, Двічі Герой Радянського Союзу Г. Береговий.

З Карлівкою пов’язаний життєвий і творчий шлях писанкаря, Заслуженого майстра народної творчості І. Ніколаєвського, відомого не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Його мистецький доробок вимірюється більш ніж 5 тис. писанок. Сьогодні ним відроджена, ним створена «карлівська писанка» стала туристичним брендом Карлівщини та Полтавщини.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Назва

Адреса

Телефон

Карлівська районна державна адміністрація

м. Калівка, вул. Леніна, 85

(05346) 2-21-37

Карлівська районна рада

м. Калівка, вул. Леніна, 85

(05346) 2-21-71

Відділ культури і туризму Карлівської РДА

м. Калівка, вул. Леніна, 85

(05346) 2-11-42

Центральна районна лікарня

м. Калівка, вул. Радевича, 2

(05346) 2-20-45

Автостанція «Карлівка»

м. Калівка, Привокзальна площа, 1

(05346) 2-15-71

Залізнична станція «Карлівка»

м. Калівка, Привокзальна площа, 4

(05346) 2-22-73

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Карлівський районний історико-краєзнавчий музей

м. Карлівка, вул. Леніна, 50

(05346) 2-22-05

2.

Варварівський народний історичний музей

с. Варварівка, вул. Тельмана, 2

(05346) 9-32-95

3.

Пам’ятник двічі Герою Радянського Союзу, льотчику-космонавту Береговому Г.Т.

с. Федорівка

 

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Готель «Колос»

м. Карлівка, вул. Леніна, 70/2

(05346) 2-64-30

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Кафе «Берізка»

м. Карлівка, вул. Леніна, 48

(05346) 2-25-01

2.

Кафе «Казка»

м. Карлівка, вул. Леніна, 48

(05346) 2-11-57

3.

Кафе «Едельвейс»

м. Карлівка, площа Перемоги

(066) 663 15 73

4.

Кафе «Затишок»

м. Карлівка, вул.60-річчя Жовтня

(05346) 2-26-81

5.

Кафе «Мальвіна»

м. Карлівка, вул. Леніна

(050) 305 60 89

6.

Кафе «1+1»

м. Карлівка, вул. Леніна

(095) 714 62 20

7.

Кафе «Фантазія»

м. Карлівка, вул. Полтавська

(05346) 95-5-72

8.

Кафе «Берлога»

с. Попівка

(095) 123 65 93

КУЛЬТОВІ СПОРУДИ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Свято-Успенська церква

м. Карлівка

 

2.

Пантелеймонівська церква

м. Карлівка

 

 

 

Наверх ↑