Козельщинський Різдва Пресвятої Богородиці жіночий монастир

Версія для друкуВерсія для друку

Козельщинський Різдва Пресвятої Богородиці жіночий монастир

(Полтавська обл., смт Козельщина)

 Козельщинський монастир Різдва Пресвятої Богородиці засновано біля каплиці, в якій було встановлено ікону Козельщинської богоматері. За переказами, саме ця ікона допомогла зцілитися доньці графів Капністів – володарів маєтку у селі (нині – селищі міського типу Козельщині). Каплицю було збудовано у 1881 р. Поруч у 1881-1883 рр. було зведено церкву Різдва Богородиці, відкрито лікарню й аптеку. У 1885 р. Синод дозволив заснувати православну общину. Перші 20 жінок на чолі з монахинею Золотоніського Красногірського монастиря Олімпіадою прибули вже наступного, 1886 року. Активна розбудова монастиря продовжилася. Вже 1887 року споруджено “странноприимный дом” та будинок причту. У 1888 р. засновано школу живопису, першим вчителем був Г.М. Глущенко; двокласну церковнопарафіяльну школу для дівчат, а згодом – для хлопчиків. У 1891 р. освячено муровану Преображенську церкву, а общину перетворено на монастир. У 1900-1906 рр. за проектом парафіяльного архітектора С.В. Носова зведено Собор Різдва Богородиці. Під час російсько-японської війни при монастирі діяв лазарет. Монастир був закритий у 1929 р. Під час німецької окупації діяльність монастиря була відновлена, проте вже у 1949 році він був закритий знову, а 107 черниць і послушниць було переведено до Лебедина.

 Перший собор Різдва Богородиці був збудований 1882 року, але у 1906 р. розібраний і перенесений до Катеринославської губернії. Проект нового собору запропонований київським архітектором В.М. Ніколаєвим, але він був відхилений. Після цього розроблення проекту було доручено полтавському єпархіальному архітектору С.В. Носову. Будівельні роботи під керівництвом підрядчика В.П. Таранушенка розпочалися 1900 р. і завершилися 1903 p. Внутрішнє оздоблення тривало до 1906 р., коли собор і було освячено. Собор зведено у псевдоруському стилі. Він п’ятибанний, хрещатий у плані, з багатоярусною дзвіницею із західного фасаду. Конструктивне рішення собору вирізняється оригінальністю: внутрішній простір перекрито без відокремлених опор за допомогою арок, п’яти яких розміщені майже на рівні підлоги впритул до наріжних стін. Перетинаючись, вони утворюють четверик, який за допомогою парусів переходить у круглий барабан, прорізаний вікнами, що несе центральну баню. Менші бані увінчують  невеличкі бічні компартименти.

 Інтер’єр собору відрізнявся багатим оздобленням. Головною його окрасою був складний іконостас, виготовлений московськими майстрами фірми Менціоні з білого мармуру з використанням вставок із зеленого оніксу, чеканки, позолоти, мозаїки. Усі 89 ікон цього іконостасу виконав московський художник Гур’янов. Розписи інтер’єру були здійснені художником М.І. Мурашко. Обабіч головного входу було вміщено мармурові дошки: одна повідомляла про відвідини храму у 1904 р. імператором Миколою ІІ, а друга наводила роки будівництва. Після закриття в 1929 р. у соборі було влаштовано театр. 1990 року храм Різдва Богородиці передано православній громаді.

Наверх ↑