Лохвицький район

Версія для друкуВерсія для друку

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОН

 Площа району становить 1,3 тис. км2, (4,6 % від території області).

 Розташований у північно-західній частині Полтавської області, район межує із Чорнухинським, Лубенським, Миргородським, Гадяцьким районами Полтавщини, Чернігівською та Сумською областями.

 Відстань від м. Лохвиці до м. Полтава шосейними дорогами – 180 км. Чисельність місцевого населення налічує 44,4 тис. осіб, у тому числі: міського – 20 тис. чол. (45 %), сільського – 24,4 тис. чол. (55 %).

 Лохвицький район створений Постановою Президії ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративний поділ Полтавської губернії» у складі Роменського округу шляхом виділення з існуючого з 1782 року Лохвицького повіту Лохвицької, Лучанської, Пісківської та Яхницької волостей. Станом на 01.01.1927 Лохвицький повіт був найбільший у Роменському окрузі: займав територію 981,2 км2; до складу входили 22 сільські ради, що охоплювали 153 населених пункти; населення становило 70 тис. чол.

 У 1928-1929 рр. за 12 км на північний схід від Лохвиці було споруджено і введено в експлуатацію цукрозавод, на той час – найпотужніший у світі. Протягом 1932-1934 рр. неподалік побудували спиртзавод, сировиною для якого служили відходи цукрового виробництва.

 В 1939 році став до ладу і хімічний завод ціаністих сполук. Будівництво промислових підприємств дало поштовх для створення залізничної станції Сталінська цукроварня (з 1962 року – ст. Сула) і робітничого селища Сталінка, перейменованого в грудні 1961 р. в Червонозаводське.

 Напередодні Великої Вітчизняної війни Лохвицький район, який з вересня 1937 року входив до складу Полтавської області (у 1932-1936 рр. район належав до Харківської області ), займав територію 1 тис. км2, охоплював 71 населений пункт (у т.ч. місто Лохвицю і селище Сталінку), села і хутори об’єднувались у 23 сільські ради.

 Населення району було близько 60 тис. чол., діяли 75 колгоспів, 3 радгоспи і машино-тракторні станції. Посівні площі складали 57 тис. гектарів.

 Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських регіонів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь» до Лохвиччини знову увійшли Сенчанський та Чорнухинський райони, які з 1923 року були окремими територіально-адміністративними одиницями.

 У грудні 1966 року після чергової реорганізації Чорнухинський район знову було відокремлено.

 Лохвицький район розташований у північній частині Полтавської області в лісостеповій зоні, являє собою хвилясту рівнину, що повільно знижується з півночі на південь. Водні ресурси краю складаються з річок, озер та ставків. Головна річка – Сула з притоками Лохвиця та Артополот. Озера і ставки зустрічаються всюди. Великих озер немає, а невеликі поширені переважно на заплавах рік. Плесо ставків в районі становить 221 га.

 На території району є цілий ряд об’єктів природно-заповідного фонду. Серед них – гідрологічні заказники загальнодержавного значення: Середньосульський та Ландшафтний заказник «Христанівський».

 На території району нараховується 224 об’єкти культурної спадщини, з них археологічних – 14, історичних – 149, монументального мистецтва – 27, архітектури та містобудування – 26, садово-паркового мистецтва – 2, ландшафтних – 6, діє Лохвицький краєзнавчий музей ім. Г.С. Сковороди; філія Лохвицького краєзнавчого музею – Меморіальний комплекс воїнам Південно–Західного фронту в урочищі Шумейкове, Харківецький народний літературно-меморіальний музей А.Ю. Тесленка.

 В районі збереглися з дорадянських часів пам’ятки православ’я.

 Благовіщенська УПЦ у м. Лохвиця, збудована в 1801 році на місці згорілої дерев’яної. Єдина з п’яти храмів міста, що уціліла за радянських часів. За різних обставин в приміщенні церкви були краєзнавчий музей, спортивна школа. У 1990 році повернута парафіянам, відновлені богослужіння. Одноповерхова.

 Свято-Михайлівська УПЦ (с. Нижня Будаківка, кінець XVIII ст., діюча).

 Різдва Пресвятої Богородиці УПЦКП (с. Васильки, початок XIХ ст., одноповерхова, діюча).

 Свято-Покровська УПЦ (с. Яхники, початок XIХ ст., одноповерхова, діюча).

 Однією з трагічних сторінок історії Великої Вітчизняної війни стало Шумейкове урочище, що знаходиться за 15 кілометрів від Лохвиці. 20 вересня 1941 року тут потрапила в оточення колона штабу Південно-Західного фронту та Військової Ради. Намагаючись вийти з фашистського кільця, в низовині склали голови близько 800 радянських солдат. Із зброєю в руках разом із ними цього дня загинули начальник штабу В. Тупіков та член Військової Ради фронту М. Бурмістенко. В урочищі, біля джерельця, поліг смертю хоробрих смертельно поранений кулею й розривом ворожої міни командувач Південно-Західним фронтом, Герой Радянського Союзу, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос.

 У 1976 році тут було відкрито Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту (автори – народний художник УРСР А.Ю. Білостоцький, скульптор В.П. Вінайкін, архітектори К.О. Сидоров і Т.Г. Довженко).

 9 травня тут щороку людно. Приїжджають ветерани, щоб пом’янути своїх побратимів, мешканці навколишніх міст і сіл, щоб ушанувати полеглих. Тим, хто брав безпосередню участь у війні, зараз далеко за 80. Та й залишається їх серед нас, на жаль, усе менше й менше. Та є спадковість поколінь.

 Славлять цю землю і видатні люди, життя і діяльність яких проходила на Лохвиччині.

 Ісаа́к (Шу́ня) О́сипович Дунаєвський народився у 1900 році у Лохвиці Полтавської губернії в сім’ї заможного службовця-єврея Цалі Дунаєвського. Стиль Дунаєвського склався на основі міської пісенної й інструментальної побутової музики, а також тісно пов’язаний з оперетою й джазом. Композитор створив новий тип масової пісні. Це пісні-марші («Марш весёлых ребят», «Песня о Каховке», «Спортивный марш», «Песня о весёлом ветре», «Марш энтузиастов»), характерною рисою яких є динаміка пружних ритмів, загальний мажорний колорит. Стилістично близькі до них пісні «Дороги-дороги», «Дорожная песня». Ліричні пісні Дунаєвського в ряді випадків споріднені з жанром лірико-побутового романсу (пісні з фільмів «Воротар», «Шукачі щастя», «Волга-Волга» й ін.). Пісня «Летите, голуби» у ліричній формі виразила прагнення людей припинити шлях загарбницьким війнам. Дунаєвському належать пісні-вальси («Вечер вальса», «Школьный вальс», «Молчание», «Не забывай»), пісня «Эх, хорошо в стране советской жить!». Він також автор балетів і музики до драматичних спектаклів.

 Архи́п Юхи́мович Тесле́нко народився 2 березня (18 лютого) 1882 року в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в селянській родині. Навчався в Харківецькій церковній учительській школі, з якої був виключений за «вільнодумство». Працював писарчуком у волості, в нотаря, згодом поденщиком. У 1905 р. Тесленко за участь у селянських заворушеннях був заарештований, наступного (1906-го) заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію. 1910 року повернувся до рідного села, де хворий на сухоти й виснажений арештами й засланнями, невдовзі помер.

 Архип Тесленко почав писати поезії російською мовою 1902 року, потім перейшов на українську. Перші оповідання, написані 1904 року, були надруковані 1906 року в журналі «Нова Громада» і газетах «Громадська думка» та «Рада». Пізніше Тесленко друкував оповідання і дописи з селянського життя також у газеті «Село» та часописі «Світло». Низка оповідань Тесленка – «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906 р.) – присвячена зображенню нужденного і безправного життя українського селянства за царату. Тематично близькі до названих автобіографічні оповідання: «Немає матусі», «Поганяй до ями!» (1910 р.), «Що б з мене було» (1911 р.); теж на власному досвіді написані тюремні оповідання: «На чужині», «В тюрмі» (1910 р.). В оповіданнях «Любов до ближнього», «У схимника» (1906 р.) зображено служителів офіційного православія, чужих інтересам українського населення. Одним з кращих творів Тесленка є повість «Страчене життя» (1910 р.), в якій на тлі життя бідної селянської родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсності до самогубства.

 Критика своєчасно помітила визначний талант Архипа Тесленка і живу мову розповіді, в якій слідні традиції української класики (зокрема Марка Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі інші оповідання Тесленка мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оповідань Володимира Винниченка.

 Твори Тесленка перевидавалися багато разів. Найповніші видання: «З книги життя» (1912, 1918, 1925 роки), «Повне зібрання творів» (1928 р.), «Твори» (1956 р.) та ін.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Назва

Адреса

Телефон

Лохвицька районна державна адміністрація

м. Лохвиця, вул. Перемоги, 1

(05356) 3-16-53

Лохвицька районна рада

м. Лохвиця, вул. Перемоги, 1

(05356) 3-22-31

Відділ культури та туризму Лохвицької РДА

м. Лохвиця, вул. Перемоги, 2

(05356) 3-13-53

Центральна районна лікарня

м. Лохвиця, вул. 60-річчя Жовтня, 4

 

Автостанція "Лохвиця"

м. Лохвиця, вул. Леніна, 12а

(05356) 3-14-41

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Лохвицький краєзнавчий музей імені Г.С. Сковороди та пам’ятник останньому

м. Лохвиця, вул. Шевченка, 48

(05356) 3-11-58

2.

Будинок, в якому народився і жив композитор І.Й. Дунаєвський

м. Лохвиця, вул. Гоголя, 3

 

3.

Меморіальний комплекс «Урочище Шумейкове»

15км від м. Лохвиця

 

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Готель «Корона»

м. Лохвиця, вул. Леніна, 7

(05356) 3-44-05

2.

Готель «Україна»

м. Лохвиця, вул. Перемоги, 4

(05356) 3-14-15

САДИБИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

№ п/п

Назва садиби

Адреса

Телефон

Послуги

1.

Торгово-побутовий комплекс «Нектар»

с. Юськівці, вул. Роменська, 7

(066) 728 42 96

Будівля з усіма зручностями.

2.

Садиба зеленого туризму «Під старими липами»

с. Христанівка, вул. Шевченка, 16

(050) 189 79 92

Проживання, харчування.

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Кафе «Корона»

м. Лохвиця, вул. Леніна, 7

(05356) 3-44-05

2.

Кафе-бар «Ольвія»

м. Лохвиця, вул. Леніна, 14в

 

3.

Кафе-бар «Калина»

м. Лохвиця, вул. Шевченка, 141

 

4.

Кафе «Чайка»

м. Лохвиця, вул. Шевченка, 1а

 

5.

Кафе «Тріумф»

м. Червонозаводське, вул. Червоноармійська

 

6.

Кафе-магазин «Міраж»

с. Гиряві Їсківці

 

7.

Кафе-магазин «Затишок»,

с. Гиряві Їсківці

 

8.

Кафе-сауна «Оазис»

с. Свиридівка

 

КУЛЬТОВІ СПОРУДИ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Благовіщенська церква

м. Лохвиця

(05356) 3-30-52

2.

Свято-Михайлівська церква

с. Нижня Будаківка

(05356) 9-23-31

3.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

с. Васильки

(05356) 9-46-42

4.

Свято-Покровська церква

с. Яхники

(05356) 9-66-31

 

Наверх ↑