Мгарський Спасо-Преображенський монастир

Версія для друкуВерсія для друку

Мгарський Спасо-Преображенський монастир

(Полтавська обл., Лубенський район, с. Мгар)

 Спасо-Преображенський Мгарський монастир розташований неподалік міста Лубни, на правому березі Сули.

 Заснований у 1619 році на кошти княгині Раїни Могилянки Вишневецької і збудований митрополитом Ісаєю Копинським (тоді ігуменом Густинським і Підгорським).

 За легендами, монастир на цьому місці існував ще до татарської навали XIII століття. У 1692 році на місці дерев’яної церкви, на кошти гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи і за проектом талановитого віленського зодчого Иоганна-Баптиста Зауера (Івана Баптиста – автора Троїцького собору в Чернігові) у співдружності з місцевими майстрами М. Томашевським і О. Пирятинським був збудований кам’яний Спасо-Преображенський собор.

 1785 року на місці, де любив усамітнюватися Афанасій Лубенський, патріарх Царгородський (пізніше прославлений як святий) була збудована дзвіниця. До 1917 року в монастирі зберігалися його святі мощі. Патріарх помер тут, повертаючись з Москви в Константинополь. Святитель Афанасій причисленний до святих у 1662 році. Зараз мощі його знаходяться в Благовіщенському соборі Харкова.

 У розписі монастирських будівель брав участь український художник І. Максимович.

 Мгарський монастир завжди відігравав видатну роль в духовному житті України. У 1622 році відомий церковний діяч Ісая Копинський створив тут братство, що активно протистояло окатоличенню лівобережних українців.

 Населення монастиря складалося здебільшого з колишніх запорозьких козаків. У 1663 році в монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Богдана Хмельницького, Юрій.

 З 1737 року ігуменом, а з 1744 року першим архімандритом монастиря був майбутній святитель Йоасаф (Горленко), єпископ Бєлгородський. Його наступником став Іларіон Рогалевський.

 На території монастиря поховані Константинопольський Патріарх Серафим, київський митрополит Йосиф, архієпископи: Тобольський – Амвросій (Келембет) і Полтавський – Мефодій Пековський.

 У XVII-XVIII століттях тут був створений Мгарськиий літопис.

 При монастирі був заснований скит з церквою Благовіщення Пресвятої Богородиці.

 У 1889 році з благословення єпископа Полтавського Іларіона було вирішено на пагорбі монастирського саду замість каплиці збудувати церкву, а місцевість, що оточувала курган, відокремити від монастирського саду кам’яною стіною, поставити огорожу і дати цьому місцю назву і значення монастирського скиту. 25 вересня 1891 року (день пам’яті преподобного Сергія) відбулося освячення нової церкви. Освячення здійснив особисто владика, що прибув спеціально з цією метою в Лубенську округу.

 Монастир свого часу відвідали майже всі гетьмани України, багато з яких жертвували значні кошти на його утримання. Серед меценатів монастиря відзначився Людвиг Дант, принц Гессен-Гамбурзький. Тут побували Петро І, О.С. Пушкін, Т.Г. Шевченко, майже всі класики української літератури XIX-ХХ століть.

 Монастир відіграв важливу роль в духовному становленні святого блаженного старця Паїсія Києво-Печерського, уродженця Лубен, який ще хлопчиком відвідував обитель.

 Монастир існував до 6 серпня 1919 року, коли більшовики розстріляли ченців на чолі з ігуменом Амвросієм. Новомученики поховані за вівтарем скитської церкви.

 Пізніше на території колишнього монастиря була дитяча колонія, з 1937 року – дисциплінарний батальйон, з 1946 р. – військові склади, а з 1985 р. монастирські споруди передали під піонерський табір.

 Роки осквернення призвели до запустіння монастиря. Тут збереглися: розграбований Преображенський собор; дзвіниця; келії XVIII століття; Благовіщенська церква, перетворена на кухню; зруйновані дім настоятеля та странноприємниця. Майже не збереглися келії XVII століття. В скиті збереглась Афанасіївська (Благовіщенська) церква і частина кам’яного паркану.

 У травні 1993 року в Мгарській обителі відроджено чоловічий монастир. За відносно короткий період були повернені до життя Преображенський собор, монастирська дзвіниця, братські корпуси і Благовіщенський скит. Сьогодні обитель має і власне господарство. Воно складається з пасіки, яка дає 400 кг меду щороку, корів і птахів. Але найголовніше – те, що колись спаплюжена святиня сьогодні відродилася, тут знову лунають слова тихої чернечої молитви. Тепер, як і кілька століть поспіль, усі подорожуючі дорогою між Києвом і Харковом можуть милуватися красою Мгарського лісу та його святинею – Преображенським монастирем. І, як колись, сучасні паломники відвідують це святе місце та просять у Господа милості й спасіння.

Наверх ↑