Пирятинський район

Версія для друкуВерсія для друку

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОН

 Район утворений у 1923 р. з колишніх Пирятинської i Городищенської волостей Пирятинського повіту у складі Прилуцького, з 1930 р. – Лубенського округів. Межує з Чорнухинським, Лубенським, Гребiнкiвським районами Полтавської, з Драбiвським Черкаської, Яготинським Київської, Прилуцьким i Варвинським Чернiгiвської областей.

 Площа району – 863,5 км2, сільгоспугідь – 65,2 тис. га, в т.ч. орної землі – 55,5 тис. га. Населення – 32,4 тис. чоловік.

 У районi 42 населенi пункти, пiдпорядкованi Пирятинськiй мiськiй i 14 сiльським радам.

 Районний центр – м. Пирятин, розташований на правому березі річки Удаю (басейн Дніпра) за 197 км на пiвнiчний захід від Полтави. Населення – 16,1 тис. чоловік.

 Пирятинщина – північно-західний чарівний куточок Полтавської області. На карті це тільки невеличка цяточка, яку аж ніяк не можна обминути, не поцікавившись історією, красою приудайя. Землі району розкинулися на перехресті багатьох доріг, що ведуть на Київ, Харків, Чернігів, Черкаси, Суми.

 Мальовничi, життєдайнi мiсця приудайя своїми родючими полями, буйногривими лiсами, дiбровами, гаями, трав’янистими левадами, луками, пасовищами, густо помережанi рiчками, завжди, будь-якої пори, приваблюють своєю немеркнучою вродою-красою. Хоч, як засвiдчують деякi данi старовини, подекуди змiнив своє русло Удай, вiдхилився вiд пирятинського Замку Перевод, порiдшали чи погустiшали ліси. Йдуть у небуття старi, зручнi, найкоротшi грунтові дороги, биті шляхи, що вели з Пирятина до Києва, Лубен, Давидiвки, Вечiрок, Грабарiвки, Яцин. Залiзниця, прокладена в південно-західній частинi мiста, обросла молодим завокзаллям. Від усiх цих приємних перемін гарнiшим i рiднiшим стало приудайя, яке манить до себе непосидючих мандрiвникiв-любителiв зеленого туризму, зацікавлених краєзнавців. Є на що подивитися, помилуватися в нашім дивовижнім отчім краї. На території району функціонують 20 заказників, з них 3 загальнодержавного значення (Дейманівський, Куквинський, Березоворудський).

 Поселення, здебільшого вікової давності, густо усіяні обабіч річок Удай, Руда, Оржиця, Многа.

 У мальовничих борах, дібровах, гаях, левадах, широкополих степах, заболочених місцях зустрічаються різні дикі тварини: вовки, лосі, козулі, кабани, лисиці, борсуки, зайці, єноти, куниці, видри, їжаки, кроти, бобри, землерийки, мандрівні білки та інші звірі. А ще більше найрізноманітніших, найчисельніших птахів: качки, гуси, журавлі, лелеки, солов’ї, синиці, жайворонки, сойки, горобці, дрозди, шпаки, сорокопуди, горлиці, іволги, одуди, сови, яструби, сороки, кропивники, круки, дятли, кібці, малинівки, вівсянки, чаплі, граки, ворони, лебеді, чайки та інші наші пернаті друзі.

Місто Пирятин

 Біографія надудайського міста сягає сивої давнини. Вперше Пирятин згадується у 1154 р. як місто-фортеця. У Лаврентіївському літописі про «град Пирятин» є запис під 1155 р.

 Цікаві версії щодо походження назви міста. За народною легендою, тутешні хоробрі жителі кидали (пиряли через тин укріплення) войовничих нападників. У краєзнавчій літературі зустрічається й таке тлумачення найменування міста. В ті далекі часи його мешканці в обмін на пшеницю купували зброю. Старослов’янською мовою пшениця називається «пиро» (звідси – пироги), а «іняти» означає – брати, скорочена форма якого – «яти». Словосполучення «пиро» і «яти», тобто – брати пшеницю, з деякими незначними змінами, можливо, й визначило назву поселення.

 Пирятин – одне з давньоруських укріплень Посульської оборонної лінії на сході Київської держави, що прикривало від набігів кочових племен поселення на річках Удай, Сліпорід та Оржиця. Мудрі фортифікатори-русичі вдало вибрали місце для укріплення, використавши географічне і природне положення місцевості: з трьох сторін його омивали води Удаю і Переводу з непрохідними болотами, а з четвертого, від степу, викопаний глибокий рів з водою, обнесений земляним валом з масивним частоколом. На початку XIII ст. на Русь часто вторгалися спустошливі монголо-татарські орди. Не обминали вони і Пирятина. Його, як і багато інших поселень, було зруйновано, спалено, більшість жителів знищено.

 Йшли роки, десятиліття. На стику річок Удай і Перевод знову поселялися люди, відбудовували майже знищені ворожими набігами приудайські поселення. І вже 1261 р. Пирятин в літописах згадується як великий населений пункт, що входив до складу об’єднаної Сарайської і Переяславської єпархій. А через століття, близько 1362 р., відроджене містечко загарбано литовськими феодалами і ввійшло до складу Литовської держави. 1578 р. місто належало шляхтичу М. Грибуновичу-Байбузі. Після Люблінської унії (1569 р.) Пирятин остаточно підпадає під владу шляхетської Польщі. 1592 р. введено Магдебурзьке право, за яким, хоч і не повністю, місто звільнялося від центрального адміністрування і влади земельних магнатів, мало право на створення органів самоуправління, деякі пільги на розвиток торгівлі і ремесел. Польський король Сигізмунд III видав привілей Олександру Корибутичу-Вишневецькому – нащадку литовського князя Ольгерда. Вишневецький на місці старого Пирятина побудував фортецю (Замок) із заслонами – валами, ровами, воротами, гарматами, гаківницями. Деякий час місто називалося Новий Пирятин. Потім Вишневецький на честь свого батька перейменував його в Михайлове. Та нова назва не прижилася. Її пирятинці не сприйняли, і вона невдовзі загубилася в історії.

 Навесні 1648 р. козацьке військо Богдана Хмельницького за активної участі приудайців визволило місто від польсько-шляхетського поневолення. Пирятинські козаки брали участь у Зборівській, Берестецькій, Батозькій та інших битвах народно-визвольної війни.

 В роки першої російської революції (1905-1907 рр.) в Пирятині відбувалися страйки, зокрема, залізничників. Неспокійно було і в селах повіту. У березні 1917 р. створено Пирятинську Раду робітничих депутатів, у липні цього ж року – повітову Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів.

 В січні 1918 р. встановлено Радянську владу, яку відновлено у грудні 1919 р. після звільнення міста від білогвардійських денікінських військ. Поновили роботу ревком, школи, культосвітні установи. 1920 р. взято на облік і запрацювали місцеві підприємства: виробниче товариство «Труд», цегельний, шкіряний, колісної мазі, газованих вод та інші заводи.

 1925 р. Пирятин віднесено до розряду міст, в 1926 р. засновано міську раду. З вересня 1930 р. місто безпосередньо підпорядковується столиці України – Харкову, 1932 р. Пирятин і район віднесено до складу Харківської області, а з вересня 1937 р. – до новоствореної Полтавської області.

 З вересня 1941 по вересень 1943 років – важкий дворічний період тимчасової німецько-фашистської окупації. Місто зазнало величезних збитків, зруйновано понад 600 будівель, сплюндровано зелене вбрання. Після визволення основні зусилля і кошти сконцентровувались на відбудові зруйнованого господарства. І тільки у 50-х роках почалась розбудова міста.

 В Пирятинському районі функціонує два народні музеї.

 Пам’ятник Василю Миколайовичу Ремеслу було встановлено в 1982 році на честь видатного селекціонера академіка Академії Наук СРСР з 1974 р. і академіка ВАСГНІЛ з 1964 р., Двічі Героя Соціалістичної Праці (1966 р. і 1977 р.), заслуженого діяча науки УРСР 1967 р. – Ремесла В.М. (1907-1983 роки).

 Найвеличнішим пам’ятником, що увінчує подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні, став меморіал Вічної слави, відкритий на площі Карла Маркса у міському сквері.

 1781 р. у місті на кошти осавула Лубенського полку Андрія Ільченка, котрий мешкав у Пирятині, споруджено і освячено Собор Різдва Пресвятої Богородиці.

 На під’їзді до Пирятина з боку Києва чи Полтави здалеку видно високу, своєрідної архітектури вежу на автостанції із орнаментною окантовкою вгорі. Вона споруджена в 1951 р. і сягає майже 30 метрів заввишки. Її знімок вміщено у першому томі Української Радянської Енциклопедії видання 1959 р. Поруч – автозаправна станція. На початку 60-х років минулого сторіччя це примітне місце облюбували митці Київської кіностудії для зйомок популярної кінокомедії «Королева бензоколонки» за сценарієм лубенського письменника-гумориста Петра Лубенського.

с. Березова Рудка

 На відстані 25 км від Пирятина знаходиться с. Березова Рудка.

 З кінця ХVІІІ і впродовж ХІХ столітть навколишніми землями володіли поміщики Закревські. На західній околиці села зберігся господарський палац середини ХVІІІ-поч. ХІХ ст.ст., зведений у стилі класицизму з поєднанням елементів модерну. Головний фасад – двоповерховий мурований, з боків – одноповерхові флігелі. Його автором був відомий архітектор Євген Іванович Червинський – учень видатного архітектора К.А. Тона, автора проекту церкви Христа Спасителя в Москві. У будівлі палацу архітектор творчо реалізував ідею відродження національного стилю.

 До архітектурно-паркового ансамблю входить також і піраміда-каплиця, збудована в південній частині села Березова Рудка біля цвинтаря. Березоворудська піраміда – одна з трьох європейських пірамід (друга збудована в с. Комендантівка Кобеляцького району Полтавської області, а третя – у Римі).

 На західній околиці Березової Рудки розташована стара цегляна будівля – колишній панський маєток, збудований у другій половині ХVІІІ ст. Це перший будинок Закревських – одноповерхова прямокутна споруда з анфіладним розташуванням внутрішніх приміщень. На головному і парковому фасадах – тераси-лоджії з двома колонами доричного ордеру.

 У Березовій Рудці на запрошення Платона Закревського двічі гостював Т. Шевченко (1843 і 1846 рр.). Він намалював портрети господаря і його молодої дружини Ганни. На думку багатьох шевченкознавців, Ганна Закревська відносилася до когорти улюблених жінок поета, його муз.

 Палацовий комплекс доповнює Березоворудський парк, площею 45 га, створений у ХVІІІ столітті. На сьогодні це пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (1983 р.). Парк має каштанову, березову, липову, горіхову, берестову і соснову алеї, всього близько 40 видів дерев і чагарників. Головна алея – каштанова, завершується «Шевченківським дубом», вік якого понад 300 років. В приміщенні колишнього палацу нині розміщений сільськогосподарський технікум.

с. Велика Круча

 За 8 км від Пирятина знаходиться село, засноване ще в кінці ХVІІ століття. Від місця розташування – на високому (великому) правому березі річки Удай – походить назва села. В ньому впродовж 1783-1800 років у маєтку своїх рідних виховувалась в майбутньому героїня Вітчизняної війни 1812 року, кавалерист-дівиця Н. Дурова.

 Сучасне і гарне село Велика Круча, окрасою якого є Удай, – одна з найпрозоріших, найчистіших річок України. В її заплавах ростуть рогіз, очерет, осока, латаття. Віковічні дуби, сосни, клени, пахучі липи, ліщина, бузина та калина створюють зелений вінок по берегах. В берегових заростях виводяться чаплі, болотні курочки, качки, лиски, зустрічаються дикі гуси. У лісовій зоні – дикі кабани, лосі, косулі, зайці, лисиці, їжаки, у верховітті – співучі солов’ї, зозулі, дятли, сороки.

 В унікальному місці – столітній вежі пана Стороженка, особлива атмосфера минулих літ. Сауна з басейном та готель кемпінгу знімуть втому та нададуть справжнього задоволення. Тут і пивоварня з рестораном – перша в Україні.

 Поряд з пивоварнею – художній салон, де представлені вироби народних майстрів не тільки Полтавщини, а й всієї України. Тут чекає знайомство з місцевими традиціями, можливість взяти участь у святкуванні Івана Купала, перенестись у світ віками створених обрядів.

 Пам’ятний знак академіку М.М. Боголюбову було відкрито в 2009 році до 100-чя від дня народження видатного академіка, математика, фізика.

 Михайлівська православна церква, що у с. Повстин, збудована в 1775 році. Це єдина дерев’яна церква, яка вціліла до цього часу. В ній і зараз можна відчути старовинність і неповторність того часу. Навколо церкви облаштовано привабливий сквер з фонтаном та місцем для відпочинку.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Назва

Адреса

Телефон

Пирятинська районна державна адміністрація

м. Пирятин, вул. Леніна, 42

(05358) 2-04-50

Пирятинська районна рада

м. Пирятин, вул. Леніна, 42

(05358) 2-00-54

Відділ культури, туризму та архіву Пирятинської РДА

м. Пирятин, вул. Леніна, 42

(05358) 3-15-79

Центральна районна лікарня

м. Пирятин, вул. Визволення, 54

(05358) 2-07-24

Автостанція «Пирятин-1»

м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 154

(05358) 2-86-50

Залізнична станція «Пирятин-2»

м. Пирятин, вул. Короленка, 1

(05358) 2-02-02

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Пирятинський краєзнавчий музей

м. Пирятин, вул. Пушкіна, 47

(05358) 2-05-08

2.

Водонапірна башта на автостанції «Пирятин-1» (1952 р.), поруч з якою у 1963 р. Київської кіностудією проходили зйомки радянської комедії «Королева бензоколонки»

м. Пирятин

 

3.

Березоворудський народний історико-краєзнавчий музей та музейна кімната Т.Г. Шевченка.

с. Березова Рудка

(05358) 6-61-78

4.

Маєток Закревських. Піраміда-каплиця родини Закревських

с. Березова Рудка

 

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Готель «Пирятин»

м. Пирятин, вул. Леніна, 49

(05358) 2-10-86

2.

Готель «Сатурн»

м. Пирятин (на автотрасі)

(05358) 2-04-48

3.

Готельний комплекс «Велика Круча»

с. Велика Круча

(05358) 3-22-20

САДИБИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

№ п/п

Назва садиби

Адреса

Телефон

Послуги

1.

Садиба зеленого туризму

с. Березова Рудка.

(067) 238 02 12

Проживання, харчування.

2.

Садиба зеленого туризму «До Марини в гості»

с. Березова Рудка.

(097) 280 90 50

Проживання, харчування.

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Кафе «Сатурн»

м. Пирятин (на автотрасі)

(05358) 2-04-48

2.

Кафе «Глорія»

м. Пирятин (на автотрасі)

(050) 207 76 24

3.

Кафе «Смак»

м. Пирятин (на автотрасі)

(05358) 2-22-47

4.

Кафе «А-ля мінуте»

м. Пирятин (на автотрасі)

(095) 011 91 60

5.

Кафе «Королева бензоколонки»

м. Пирятин (на автотрасі)

(05358) 2-86-50

6.

Кафе «Форсаж»

м. Пирятин (на автотрасі)

(050) 653 87 22

7.

Кафе «Колиба»

м. Пирятин (на автотрасі)

(050) 589 50 97

8.

Ресторан «Велика Круча»

с. Велика Круча

(05358) 68-620

9.

Кафе «Левада»

с. Велика Круча

(05358) 68-401

10.

Кафе «Хатинка»

с. Могилевщина

 

11.

Кафе «Промінь»

с. Олександрівка

(05358) 2-05-69

12.

Ресторан «Старий замок»

с. Високе

(050) 553 64 47

ТУРИСТИЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ЦЕНТРИ

№ п/п

Назва ТІЦ

Адреса

Контактна

інформація

Функції та

послуги, які надаються

1.

ТІЦ при відпочинковому комплексі “Велика Круча”

с. Велика Круча

(161 км траси “Київ-Харків”)

 

тел.:

(05358) 6-85-14

(05358) 6-86-20

(067) 238 02 12

Інформація про наявні заклади розміщення,

екскурсії та туристичні подорожі, заклади

харчування, поширення рекламно-інформаційної

продукції.

КУЛЬТОВІ СПОРУДИ

п/п

Назва об’єкту

Адреса

Телефон

1.

Собор Різдва Богородиці

м. Пирятин

 

2.

Свято-Миколаївська церква

с. Повстин

 

 

Наверх ↑