Версія для друку

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОН

 Полтавський район створено восени 1925 року. Площа району – 1 259,89 км². (4,4 % від території області). Населення району – 66,9 тис. осіб.

 Населених пунктів – 148. Місцеві ради: районна – 1, сільські – 26.

 Територією району проходять залізниці «Лозова–Полтава–Гребінка–Київ», «Харків–Полтава–Кременчук»; шосейні дороги «Київ–Харків», «Полтава–Кременчук–Кіровоград», «Полтава–Гадяч» (479 км доріг з твердим покриттям та 137 км залізничних колій).

 Адміністративний центр району – м. Полтава. Відстань до: м. Києва – 341 км, до м. Харкова – 144 км.

 Район розташований у північно-східній частині Полтавської області, межує з Котелевським, Диканським, Решетилівським, Новосанжарським, Машівським та Чутівським районами області.

 Полтавський район утворений 30 вересня 1925 року Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів УРСР, а 1939 року його було виділено з території Полтавської міської ради в самостійну сільську зону.

 Адміністративний центр району знаходиться на території м. Полтави.

 Територією району протікають 6 річок, загальною довжиною 160 км, а саме: Ворскла – 41 км, Коломак – 38 км, Полузір’я – 30 км, Свинківка – 40 км, Ладижинка – 9 км, Тагамлик – 2 км.

 Всього на території району 140 ставків; 26 озер.

 Корисні копалини: природний газ, пісок, глина, торф, бішофіт.

 На території Полтавського району налічується 144 пам’ятники історії, 25 об’єктів монументального мистецтва,91 пам’ятка археології місцевого значення.

 Для відпочинку в Полтавському районі є садиби сільського зеленого туризму, які радо зустрінуть та розважать своїх гостей.

 У районі є ряд заказників та заповідних об’єктів: Вільхівщанський, Розсошенський, Рожаївський, Руднянський, Кротенківський заказники, пам’ятка природи – Козацькі дуби та криниця Петра І.

 На території району у с. Куликівка розташований парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва парк Куликівський та парк Кротенківський поблизу с. Кротенки.

с. Ковалівка (колишня Генералівка)

 Село неподалік р. Коломак, за 9 км від Полтави. Засноване у 20-х роках ХVІІІ століття російським генералом І.-Б. Вейсбахом як слобода другої сотні Полтавського полку. Належало російському генерал-фельдмаршалу Б. Мініху, з 1743 року – графу К. Розумовському.

 Наприкінці 80-х років ХІХ століття в селищі улаштовує свій маєток поміщик В. Трепке. Його підтримка розвитку ковальської справи врешті і призводить до перейменування селища на Ковалівку. На території колишнього маєтку впродовж 1920-1926 рр. містилась Колонія імені М. Горького для неповнолітніх правопорушників, яку очолював А. Макаренко. З 1988 року в селищі діє музей-заповідник видатного педагога, заснований до 100-річчя від дня народження видатного педагога та письменника.

 На території музею-заповідника розташовано: будинок червоного кольору, будинок білого кольору, флігель.

 У червоному будинку розміщена у 8 залах експозиція, матеріали якої розповідають про життєвий і творчий шлях Антона Семеновича Макаренка, його педагогічну та літературну діяльність.

 Білий будинок являє собою меморіальну частину заповідника, в якому відтворені майстерня, спальня дівчат, класні кімнати, клуб, кабінет Макаренка. У цій частині відтворено побут та життя, дозвілля колоністів.

 Фонди музею налічують більше 6 тисяч експонатів. З них 1 200 експонатів знаходиться в експозиції музею.

с. Степне

 У селі активно працює Полтавський районний музей Рушника.

 Говорять, що український рушник стелиться, як дорога, вабить, як вічність, зачаровує, як пісня.

 Саме такими вишиванками зустрічає музей Рушника у с. Степне. Тематично і затишно розміщені експонати ручних вишиванок з різних куточків Полтавської області. В музеї зібрано більш як 500 різних експонатів-вишиванок.

с. Жуки

 У с. Жуки Тахтаулівської сільської ради, де на початку ХVІІІ століття був створений літопис історії козацтва Самійлом Величком, до 300 річчя Полтавської баталії у 2009 році споруджено першу чергу меморіального комплексу українського козацтва – каплицю Покрови Пресвятої Богородиці.

с. Абазівка (колишнє Єлизаветине)

 Село, розташоване на р. Полузір’я (права притока р. Ворскла), за 18 км західніше Полтави. Біля села в урочищі Берестове були знайдені знаряддя праці часів неоліту – ІV тис. до н.е. Колишня назва – Єлизаветине на честь дружини поміщика М. Абази. Подружжя мало власний цегельний завод, вовнообробну фабрику, ґуральню, вздовж київського шляху корчму, яку згадує Т. Шевченко в повісті «Близнецы». Кошти від прибутку останньої Абази витратили на будівництво Успенської церкви 1847 року (не збереглася). На сьогодні зведена нова.

с. Супрунівка

 Село, розташоване за 7 км від Полтави, виникло на початку ХVІІ століття як невеличкий козацький хутір, що належав козаку Супруну. З кінця ХVІІ століття село – власність гетьмана І. Скоропадського, з 1716 року – полтавського полкового писаря Г. Богаєвського. З початку ХVІІІ століття населення Супрунівки займалось виробництвом тютюну і бджільництвом.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

МУЗЕЇ ТА ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

САНАТОРНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАКЛАДИ, БАЗИ ВІДПОЧИНКУ

ГОТЕЛІ ТА ЗАКЛАДИ РОЗМІЩЕННЯ

САДИБИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

ЦЕНТРИ АКТИВНОГО ТУРИЗМУ

ЗАКЛАДИ ХАРЧУВАННЯ

ТУРИСТИЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ЦЕНТРИ

КУЛЬТОВІ СПОРУДИ