Природно-заповідні території

Версія для друкуВерсія для друку

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВЩИНИ

Місто ПОЛТАВА

 На одного мешканця Полтави сьогодні припадає 108 метрів квадратних зелених насаджень – це один з кращих показників в України. Лише територія 12 парків, 18 скверів і 7 бульварів дорівнює площі майже у 250 гектарів.

Парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва

 Полтавський міський парк – єдиний в обласному центрі природоохоронний об’єкт загальнодержавного значення. Розташований на полі Полтавської битви поблизу селища Яківці на площі 124,5 га, він поєднує елементи ландшафтного і дендрологічного парків. Заклали парк у квітні 1962 року. До нього увійшла частина Яківчанського широколистяного лісу, поруч з яким створені ділянки «Лісостеп», «Українська діброва», «Російський ліс», «Крим та Кавказ». Прикрашає парк каскад із ставків, уквітчаних вербами.

 Колекція деревних і чагарникових порід парку нараховує понад 200 видів. Основу насаджень складає місцева флора: дуби, берези, липи, клени. З екзотичних видів та реліктів тут зростають бархат амурський, аралія маньчжурська, ялина колюча, сосна Веймутова, туя західна, ялиця біла та кавказька, гарно квітучі чагарники – дейція, форзиція, гортензія та інші. Дендрофлора парку включає рідкісні види; ліщину ведмежу, платан східний, тис негній-дерево (останній вид занесений до другого видання Червоної книги України).

 На території парку стоїть будиночок – у минулому дача М.В. Скліфосовського, поруч з яким росте тополя канадська, посаджена вченим.

 Корпусний сад (Олександрівський сад, Жовтневий парк) – визначний зразок міської садово-паркової архітектури. Парк має форму правильного кола і займає площу близько 6 га. Виникнення парку пов’язане з утворенням на початку XIX століття Круглої площі – нового адміністративного центру Полтави. Тоді у 20-х роках площу розбили на чотири сектори, утворивши палісадники з квітковими клумбами. У 30-х роках, коли будували приміщення Петровського Полтавського кадетського корпусу, на майдані розбили сквер і обсадили його тополями пірамідальної форми. У 1852 році сквер передали у відання відкритого 1840 року кадетського корпусу. Звідси сквер одержав назву Корпусний сад.

 Після того, як у 1880 році сад було передано місту, його обвели огорожею з дроту, а з 1886 року почали всуціль засаджувати деревами. Поступово тут виріс парк з об’їздом навколо нього.

 Корпусний сад має значну дендрологічну цінність – у ньому зростає близько 60 видів дерев і чагарників: клени, липи, горобина, каштан, груша, садовий жасмин звичайний, з екзотичних – бархат амурський, катальпа бігнонїєвидна, модрина європейська, глід п’ятистовпчиковий, гледичія колюча, ялівець звичайний та козачий, магонія падуболиста, самшит вічнозелений.

 На центральних алеях – багаті клумби з тюльпанів, троянд, примул. Оксамитові газони та квітникові килими займають майже 1,5 тисячі квадратних метрів. У парку є чудовий витвір природи – горобина, що росте із стовбура білої акації.

 Петровський парк (Ботанічний сад). Закладено в 1905 році на пустирі, на межі старого і нового міста. Відкрито сад у 1909 році до 200-ї річниці Полтавської битви.

 Петровський парк займає площу близько 3 га. На кінець 30-х років XX століття тут налічувалось близько 100 видів дерев і чагарників. На початку 70-х років було проведено реконструкцію парку – розчищені насадження, стара огорожа замінена гранітним парапетом, посаджено нові види дерев. Зараз нараховується близько 50 видів дерев і чагарників. Серед них декоративні групи ялини колючої – сріблястої і голубої, бархат амурський, бундук дводомний, дуб червоний, алеї і групи із лип – широколистої та серцелистої, каштан кінський, горобина звичайна та дуболиста. З чагарників – бузок, барбарис, кизильник, ліщина, форзиція. Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку та центрального входу парку ростуть плакучі верби.

 Окраса парку – квітникові килими. Ранньої весни квітують тюльпани, їх змінюють троянди, сальвія, чорнобривці.

 Парк «Перемога» (Полтавський міський сад) закладено на початку XIX століття на пересіченій місцевості у долині річечки Чорної (права притока Ворскли). Виникнення парку пов’язане з утворенням 1802 року Полтавської губернії: тоді архітектор М. Амвросимов запропонував виділити для міського саду землі на південно-східній околиці Полтави.

 Парк створено на місці природної діброви, що належала поміщику С.М. Кочубею. Згідно з проектом М. Амвросимова, площу обгородили, висадили дерева, побудували альтанки, оранжереї, де вирощували цитрусові культури, квіти. Важливим художнім елементом парку були ставки, які постійно зариблювались.

 У 1820 році в одному з куточків міського саду засновано школу садівництва, яка проіснувала до 1841 року.

 У 1849 році сад віддано на відкуп садівнику І. Гуссону. Через три роки там споруджено приміщення для міського театру. Після 1917 року міський сад носив ім’я І. Франка. У довоєнні роки для робітників міста тут діяв одноденний будинок відпочинку.

 Під час фашистської окупації були вирубані столітні дуби та інші дерева саду. У річницю визволення Полтави, а потім у рік Перемоги полтавці знову засадили парк і назвали його парком культури і відпочинку «Перемога». Були споруджені літній театр, атракціони. У 1987 році в міському парку побудовано Співоче поле Марусі Чурай.

 У парку «Перемога» на площі 47 гектарів ростуть дуби, ясени, клени, берези, каштани, ялини, соски, шовковиці.

 Ботанічний сад Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка (вул. Крупської, 6) розташований на схилах балки з притокою річечки Тарапуньки (права притока Ворскли). Займає площу 5,25 га.

 Історія ботанічного саду починається з 1914 року, коли з Архієрейського саду, який славився своїми декоративними насадженнями, було виділено територію для створення колекції рослин для навчальної бази учительського інституту. У 1948 році ботанічний сад перейменований на агробіостанцію, а 1992 року йому знову повернуто статус ботанічного саду.

 Дендропарк ботанічного саду нараховує 134 види декоративно-паркових дерев і чагарників, рідкісних для Полтавщини. Це бархат амурський, бундук дводомний, гінкго дволопатеве, сумах коротковолосий, тис негній-дерево, ялівці, садовий жасмин звичайний, форзиція плакуча, самшит вічнозелений.

 Серед трав’янистих рослин багата колекція ефемероїдів – проліски, підсніжник, тюльпани, ряст, гіацинтик, шафран, гадюча цибулька та інші. Значна частина саду відведена під колекцію рослин закритого ґрунту. Це оранжерея, де розводять представників тропіків, субтропіків, пустель; теплиці, в яких вирощують розсаду квітів та різноманітні сорти троянд. Є невеликий альпінарій – штучно створена ділянка, що імітує куточок природи альпійського поясу.

 У верхній частині саду розташовані дослідні ділянки, де вирощують різні сорти сільськогосподарських культур.

 Ботанічний сад – навчальна та наукова база природничого факультету педагогічного інституту.

 Парк на садибі Панаса Мирного (вул. Панаса Мирного, 56).

 На мальовничій околиці Полтави – Кобищанах, у кінці Третьої Кобищанської вулиці (нині – вул. Панаса Мирного) була розташована садиба, де письменник жив з 1903 по 1920 рік.

 Нині навколо будинку-музею Панаса Мирного – сад, де збереглися дерева, посаджені письменником, який любив природу, майстерно описував її у творах. Тут ростуть груші, яблуні, сливи. Сад поступово переходить у парк, розміщений на схилі, де по днищу балки невеликий ставок, обсаджений вербами. Тут ростуть і два велетенські вікові дуби, під якими відпочивав Панас Мирний, Більшість дерев і чагарників парку посаджені сином письменника – М.П. Рудченком у 40-50-х роках. Серед них і дуб звичайний, посаджений у 1953 році на честь Панаса Мирного.

 Парк сільськогосподарського технікуму Полтавського державного сільськогосподарського інституту (вул. Менжинського, 7). Заснований 1904 року школою садівництва та городництва в передмісті Полтави – Павленках. Тут у 1891 році губернське земство придбало для школи садовий заклад І. Гуссона.

 На площі 2,5 гектара ростуть дуб, клен, модрина. Через парк протікає річка Тарапунька. У парку росте дуб – живий пам’ятник Т.Г. Шевченку, посаджений 6(18) травня 1861 року, в день похорону поета на Чернечій горі в Каневі. 1964 року до 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка на металевій огорожі біля дуба встановлено табличку «Дуб Шевченка - перший у світі пам’ятник Т.Г. Шевченку, посаджений громадськістю міста 18 травня 1861 року».

 Парк імені І.П. Котляревського. Розташований по вулиці Фрунзе (колишній Кобеляцькій) на площі близько 5 гектарів.

 Парк насаджено на місці старого міського кладовища у післявоєнні роки. Порідний склад дерев – тополі, клени, ялина колюча.

Ботанічні пам’ятки природи

 Березовий сквер (Білухи-Кохановського сквер) (вул. Пушкіна, 2) розбитий на площі, яка носила назву М’ясної і виникла на початку XIX століття під час прокладання Кузнецької вулиці (нині – вул. Пушкіна). Сквер на початку заснування одержав ім’я Білухи-Кохановського – предводителя полтавського дворянства у 1826-1829 роках.

 Березовий сквер має форму кола близько 100 метрів у діаметрі і займає площу 1 гектар. Насадження складаються з двох видів дерев – берези повислої або бородавчастої, ялини колючої та поодиноких чагарників – бирючини, шипшини, бузини.

 Під час закладання на початку XX століття сквер був суто березовим. Пізніше почали досаджувати ялину, чагарники, і він став мішаним.

 У 1987 році, в рік відкриття пам’ятника О.С. Пушкіну, проведено благоустрій скверу – замінено огорожу, встановлено ліхтарі, лавки в стилі Пушкінської епохи.

 Парк Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфосовського (вул. Комсомольська, 50). Ростуть близько 50 дубів віком 150-200 років та дубова алея.

 Виникнення парку пов’язане з відкриттям у 1804 році благодійного закладу. На території, що обмежувалась вулицями Новополтавською (Шевченка), Єгорівською (Кобеляцька, Фрунзе), Стрітенською (Комсомольська), при благодійному закладі було створено ботанічний сад, де вирощували лікарські рослини для першої в Полтаві аптеки. Всього на території цього закладу за наказом генерал-губернатора О.Б. Куракіна закладено три сади – фруктовий та два ботанічних. Навесні 1806 року висаджували фруктові дерева, чагарники. Пізніше тут досаджували каштани, липи, клени, акацію білу, ялину колючу.

 До кінця 1980 року на території парку ріс дуб, посаджений у 1810 році на честь 25-рїччя діяльності наглядача благодійного закладу М.Ф. Максимова (причина загибелі дерева – удар блискавки).

 Парк сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавілова (вул. Шведська, 86) – це ландшафтний парк у долині річечки Тарапуньки. Закладений у 20-х роках на площі 1,5 гектара. Ростуть дуби, липи, ясени, клени, сумах коротковолосий, кущі бузку утворюють алею.

 Бульвар І.П. Котляревського. Закладений після відкриття 30 серпня (12 вересня) 1903 року пам’ятника І.П. Котляревському.

 Для облагороджування Протопопівського бульвару (вул. Котляревського), де розміщувались торговельні та ремісничі ряди, між вулицями Мало-Петровською (Леніна) та Кузнецькою (Пушкіна) були посаджені дуби.

 Бульвар займає площу близько 1 гектара і складається з дворядної посадки дуба звичайного пірамідальної форми. Спочатку, очевидно, було посаджено 86 дерев, зараз росте 66. У різні роки на місці загиблих дерев досаджували молоді. В останні роки тут з’явився новий вид – один екземпляр дуба червоного.

 Бульвар М.В. Гоголя (від вул. Жовтневої до вул. Пушкіна) складається з посадки липи серцелистої площею 1,5 гектара. Частина бульвару від вулиці Леніна до вулиці Пушкіна, що нараховує 92 дерева, була насаджена на початку XX століття.

 Алея з лип біля музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя створена в 1955 році. Тут висаджувалися дерева 15-20-річного віку.

 Каштанова алея простяглася від вулиці Сінної до площі О.І. Зигіна. За однією версією, вона посаджена навесні 1909 року на честь 200-річчя Полтавської битви. За іншою – алея створена в 1913 році на відзнаку 300-річчя Дому Романових.

 Чотирирядна посадка каштану кінського площею 4 гектари неодноразово досаджувалась молодими деревами.

 Дубовий гай на території Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева (вул. Медична, 1) – це залишки природної діброви, де стояла частина армії Петра І під час Полтавської битви.

 На площі 4,2 гектара росте 50 дубів, з них 10 – віком понад 300 років.

Меморіальні дерева

 Каштан М.І. Вавілова (вул. Шведська, 86).

 Названий ім’ям М.І. Вавілова в 1987 році на честь 100-річчя з дня народження вченого. Зростає на колишньому «Старому хуторі» Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавілова (зараз відділ захисту рослин).

 Столітнє дерево каштана кінського – свідок перебування в Полтаві М.І. Вавілова. Під каштаном він відпочивав під час практики 1910 року, фотографувався у 1912 і 1923 роках, коли приїздив на станцію.

 Дуб Лялі Убийвовк (вул. Фрунзе, 43).

 Дуб звичайний, пірамідальної форми, посадив у квітні 1954 року батько підпільниці, лікар станції швидкої допомоги К.Г. Убийвовк.

 Саджанець дуба привезено з Диканського лісництва і посаджено на території станції швидкої допомоги. Зараз поруч з пам’ятним деревом розташований морфологічний корпус Української медичної стоматологічної академії.

Великобагачанський район

 Район розташовано у центральній частині Полтавської області в зоні лісостепу.

 Ґрунтовий покрив території району обумовлений помірним континентальним кліматом, лісовою та степовою рослинністю. 12 % території району займають ліси разом з чагарниками (соснові ліси, у заплавах – ліси з дуба і ялини, між ними трапляються липа, граб, клен гостролистий, береза).

 Є джерела мінеральної води (Велика Багачка).

 Справжньою окрасою райцентру (смт Велика Багачка), історичною пам’яткою державного значення, є дуб, який росте на стадіоні «Колос». Краєзнавці визначили його вік – близько 750 років.

Гадяцький район

 Гадяцький район знаходиться у межах Полтавської рівнини Дніпровсько-Донецької впадини. Переважна більшість ґрунтів – чорноземи, глибокі малогумусні, ерозійно-небезпечні пологі схили, у т.ч. садів – 500 га та лісів – близько 30 тис. га.

 У районі є 46 заповідних територій та об’єктів площею 5 224,7 га, серед яких гідрологічний заказник «Артополот», ботанічні пам’ятники природи – дуби, Дубова алея, Краснолуцький гай, заповідні урочища, Гадяцький бір та Маскове.

Глобинський район

 Місто Глобине лежить у межах Придністровської низовини, в лісостеповій зоні, розташоване на берегах річки Сухий Омельничок, притоки Псла. Ґрунти переважно чорноземні. З розвіданих корисних копалин є лише глина.

 На території селища Градизьк знаходиться Гора Пивиха, яка вважається найвищою точкою Лівобережної України. Її висота – 168 метрів. Із 1960-х років гора Пивиха охороняється законом і вважається історично-геологічним заповідником. Це унікальний геологічний об’єкт, утворений внаслідок насуву материкового льоду в час дніпровського зледеніння. Гора складається із двох куполів із пологими схилами. Західна частина гори розмивається водами Кременчуцького водосховища.

 Пам’ятка садово-паркового мистецтва «Устимівський дендропарк» розташований у с. Устимівка Глобинського району.

 В 1893 році землевласник Устимович сам склав план майбутнього парку, а всі садові роботи провели місцеві селяни.

 Дендрологічна колекція Устимівського заповідника має дуже багатий асортимент екзотичних деревних і чагарникових порід. Велика кількість цінних екзотів (віком від 50 до 75 років) та 476 видів, різновидностей, форм, сортів та гібридів. Загальна кількість дерев і чагарників парку перейшла за 12 тисяч.

 Особливу увагу привертають такі надзвичайні декоративні рослини, як ялини колюча срібляста, сиза, Костера, а також різні види і форми туї. Дуже цінні декоративні види липи, псевдотсуги, ксантоцерас горобинолистий, кладрастис жовтий, ліщина декоративна (горіх ведмежий).

 Росте в парку і мигдаль звичайний, відомий у культурі як плодове дерево ще до нашої ери в Азії, а пізніше – в Європі.

Гребінківський район

 Поверхня району – рівнинна. Він розташований у лісостеповій зоні. З північного заходу на південний схід район перетинають долини річок Сліпорід, Оржиця та Суха Оржиця. Площа лісів і лісосмуг складає 2 600 га. Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні.

 Зоологічна пам’ятка природи місцевого значення «Садки» розташована на території Мар’янівської сільської ради і є пам’яткою природи кластерного типу. Вона складається з 4-х фрагментів, загальною площею 3,4 га. Це залишки селянських хуторів 30-х років минулого сторіччя.

 В межах с. Мар’янівка розташована ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Мар’янівський ковильник» площею 1 га. Вона розміщується на недіючій ділянці сільського цвинтаря. Ця територія не переорювалась протягом багатьох років, тут склались сприятливі умови для відновлення природних степових угруповань, близьких за своєю структурою до прадавніх степів. Наукову цінність об’єкта складають угрупування ковили волосистої, що занесена до Червоної книги України. На даний час воно покриває площу 20 м².

 У с. Майорщина розташовані пам’ятки природи «Дуби черешчаті» та «Соснова алея», як залишки садово-паркових ансамблів минулих віків. Сосни тут незвичайні, вони мають кримське походження.

 У районі знаходиться пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Корсаківський дендропарк ім. Г. Перевери, розташований в с. Бесідівщина. Його площа 27,4 га. Більше 35 відсотків дерев мають вік понад 50 років. Це, безумовно, має надзвичайне рекреаційне значення для людини. Окрім того, це ще й прихисток для тварин.

 У с. Ульянівка є 2 унікальні природно-історичні святині. Це – старовинні курганні могильники, що розміщені на цвинтарях. З одного, боку вони мають свою історико-культурну цінність, як своєрідні піраміди українського степу. З іншого – земля на цих захороненнях не переорювалася протягом сторіч. Тому тут збереглися залишки типової степової рослинності. Є й два червонокнижні види: ковила волосиста та астрагал шерстисто-квітковий. Що стосується астрагалу, то він формує повноцінну популяцію, якої немає на сотні кілометрів навкруги.

 В с. Короваї виявлено ботанічну пам’ятку природи місцевого значення «Тополя». Висота цього дерева – 32-34 м, обхват стовбура на висоті 1,3 м складає 542 см. Незважаючи на свій вік – близько 120 років, дерево знаходиться в повному розвитку продуктивних сил. За переказами місцевих жителів, дерево посаджено матір’ю місцевого жителя Афанасія Саволенка у 1896 році.

Диканський район

 Диканський район розташований у північно-східній частині Полтавської області на вододільному плато між Пслом і Ворсклою в середині Придніпровської Лівобережної низовини. Поверхня – слабохвиляста рівнина, порізана балками та ярами, полого підвищена на північний схід до 170-190 метрів над рівнем моря. Найбільша річка, що тут протікає – Ворскла (з притоками Добришин і Ковжига), вона впадає у Дніпро. Менш наповнені і пересихаючі річки – Вільхова та Середня Говтва, які зливаються в одне русло, несуть свої води до Псла. В районі багато ставків та озер.

 У 1994 році створено регіональний ландшафтний парк «Диканський» площею 11 945 га. До складу регіонального ландшафтного парку увійшли 7 природоохоронних об’єктів: Парасоцький ліс – пам’ятка природи загальнодержавного значення, Бузковий гай – ботанічна пам’ятка природи, Кочубеївські дуби – пам’ятка природи вікових дерев, Фесенкові горби – загально-зоологічний заказник, Писарівщинський лісопарк – пам’ятка садово-паркового мистецтва, Ялиновий гай та Виходи пісковиків. За межами ландшафтного парку знаходяться: Пустовітка – ботанічний заказник, Яворівщина – заповідне урочище та Лісосмуга О.О. Ізмаїльського – ботанічна пам’ятка природи. Флора вищих судинних рослин нараховує понад 600 видів, серед яких – 50 видів є рідкісні. Фауністичний комплекс нараховує близько 250 видів.

Зіньківський район

 Зіньківщина розташована в природній зоні лісостепу, займає частину Придніпровської низовини. Рельєф району рівний з абсолютними відмітками 120-170 м. Поширені водно-ерозійні форми рельєфу: вододільні плато, долини річок, яри та балки. Вздовж правого берега Ворскли тягнеться видовжене підвищення. Центральна частина району являє собою слабко виражену котловину.

 На лугових землях частково росте ліс, серед якого трапляються відкриті галявини. Переважають мішані та хвойні ліси.

 В районі знаходиться 16 природоохоронних об’єктів: 4 ландшафтні заказники, 2 ботанічні заказники, 2 загальнозоологічні заказники, 1 орнітологічний заказник, 6 гідрологічних заказників, 1 ботанічна пам’ятка природи. В заповідній мережі найкраще забезпечена охорона типових для Полтавщини лучних степів із багатим різнотрав’ям, у складі якого виявлено 17 рідкісних видів рослин. Гідрологічні заказники репрезентують заплавні комплекси: лучно-болотні, водні, рідше лісові. Лісові масиви з різноманітним тваринним світом представляє загальнозоологічний заказник «Байрак».

 Найвищою унікальністю флори характеризуються ботанічні заказники, в яких охороняються численні популяції рідкісних видів рослин. На території району можна зустріти більше 230 видів наземних хребетних тварин, у тому числі – до 180 видів птахів та близько 40 видів ссавців. Крім того, тут мешкає 10 видів земноводних та 6 – плазунів. 57 видів тварин (або 24,2 %) належать до відповідної категорії рідкісних видів.

Карлівський район

 Серед пам’яток природи Карлівщини – ботанічний та ландшафтний заказники у Климівці, комплексна пам’ятка природи «Академія» (с. Лип’янка), ботанічні заказники «Олегова балка» (с. Халтурине), «Капусник» (с. Варварівка), ботанічна пам’ятка «Дуби черешчаті» (м. Карлівка) та дерево, що росте корінням вгору (с. Федорівка).

Кобеляцький район

 Кобеляцький район розташований у лісостеповій та степовій природних зонах південної частини Полтавської області.

 На території Кобеляцького району виявлено 123 види рідкісних рослин, 25 з них занесені до Червоної книги України, 98 – до регіонального списку, 6 – включено до Червоного Європейського списку.

 Зустрічається більше 240 видів наземних хребетних тварин, у тому числі 180 видів птахів, 42 – ссавців та 10 земноводних. 64 види, або 27 %, є рідкісними, із них до Європейського Червоного списку занесені 6 видів, Червоної книги України – 17, регіонального списку – 48. Вони репрезентують водно-болотний (25), лісовий (24) та лучно-степовий (25) фауністичні комплекси. Ворсклянський екокоридор водно-болотні угіддя пониззя р. Ворскла, острови та Дніпродзержинське водосховище, акваторальні екосистеми – міграційні шляхи численних перелітних видів птахів.

 Регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» створено у 2002 році. Розташований в пониззі р. Ворскли від Лівобережної та Правобережної Сокілки до Дніпродзержинського водосховища, включаючи долину р. Ворскла, її заплаву, тераси, ряд островів в гирловій частині, акваторію частини Дніпродзержинського водосховища. Площа – 23,2 тис. га.

 Знаходиться у користуванні Вільхуватської, Орлицької, Радянської, Лучківської, Світлогірської сільських рад, Кишеньківського та Новоорлицького лісництв Кременчуцького держлісгоспу, Дніпродзержинського регіонального управління водних ресурсів, Полтавського національного педагогічного університету.

 Пониззя р. Ворскли – природний регіон півдня Полтавського краю, який донині зберігся в найменш порушеному стані. Історичні фактори, що сприяли формуванню його сучасних геоморфологічних, гідрологічних, ландшафтних особливостей, обумовили значну різноманітність біогеоценозів із багатим рослинним і тваринним світом. Тому створення тут значного за площею заповідного об’єкту – РЛП «Нижньоворсклянський»,- дозволило забезпечити, насамперед, цілісність охорони природних комплексів регіону.

 Створенню передували багаторічні різнопланові дослідження. У 90-ті роки минулого сторіччя за участі науковців Полтавського педуніверситету та Інституту ботаніки НАНУ в гирлі р. Ворскла було створено систему заказників, у тому числі п’ять – місцевого значення і один – загальнодержавного («Лучківський»). Узагальнення існуючих даних та аналіз отриманих результатів сучасних комплексних досліджень засвідчили, що пониззя р. Ворскла характеризується найвищими показниками ландшафтної та біологічної різноманітності серед інших регіонів Полтавщини.

 До складу РЛП увійшли ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Лучківський» (1 620 га, зберігши свій статус), 5 заказників місцевого значення на островах у гирлі р. Ворскла: ландшафтні – «Вільховатський» (452 га), «Вишняки» (1 405 га), «Крамареве» (217 га), «Пелехи» (452 га), ботанічний – «Новоорлицькі кучугури» (672 га) та заповідне урочище «Сокільське» (243 га) на лівому березі р. Ворскла.

 Також з куточками чарівної природи знайомить ботанічний заказник «Драбинівка».

Козельщинський район

 Козельщинський район знаходиться у придніпровській низовині по річці Псьол. Район розташований у лісостеповій зоні на чорноземних ґрунтах в басейні річки Псьол з притокою р. Говтвою. Багатий такими корисними копалинами як залізна руда, глина, пісок. Та основне природне багатство – чарівні куточки припсільської зони. Тихоплинний Псьол, первозданні мішані та соснові ліси, незіпсовані цивілізацією луки з унікальним різнотрав’ям.

 В с. Книшівка (Пісківська сільська рада) є цілюще джерело, яке утворило Солоне озеро, вода в ньому має лікувальні властивості. Відомі й природні заказники на території району: Ксьонзівський, Попенківський та Буртівський.

 З сивої давнини на території району збереглися 60 курганів – археологічних пам’яток доби неоліту.

 Свідками сивої давнини були і є Говтвянські гори. Найважливіша з них Шар-Гора, яка знаходиться на високому шаровидному крайньому пункті довгого вузького виступу, що омивається Пслом. В західному напрямку знаходиться друга велика гора, а між ними – підвищена рівнина під назвою Лиса Гора.

Котелевський район

 Район розташований у природній зоні лісостепу, в північно-східній частині Полтавської області на лівобережжі р. Дніпра, в долині річки Ворскла та її приток. Протікають річки: Ворскла, Мерла, Котельва, Котелевка (Лопухувата), Орішнє, Трюханівка та пересихаючі річечки і струмки: Кайдашка, Рудка (Курячий брід), Кустовиця, Ковжижа. За кількістю озер і степових блюдець Котелевський район один з найбагатших у області. У районі є два капітальних ставки, шлюз-регулятор на р. Ворскла. Болота практично зникли. За характером рельєфу це – рівнина, розділена долинами річок, ярами та балками. Абсолютні відмітки її коливаються в межах 95-187 метрів (Котельва знаходиться 105-115 м над рівнем моря).

 На землях Котелевщина створено 21 заповідну територію загально-державного і місцевого значення розміром 1 827 гектарів, що становить 2,3 % загальної площі району.

 Найвагоміший з них – Ковпаківський лісопарк. В його основі – сосни, посаджені у 1918 році котелевцями під керівництвом завідуючого земельним відділом Сидора Артемовича Ковпака, який в роки Великої Вітчизняної війни став прославленим ватажком народних месників. До 40-річчя перемоги у тій війні був закладений лісопарк, аби вшанувати пам’ять самого С.А. Ковпака та пам’ять українських партизан. На 196 гектарах відтворено насадження десяти основних етапів знаменитого партизанського рейду від Путивлю до Карпат. Саджанці дерев, кущів завезені з тих країв, якими проліг бойовий шлях ковпаківців. В лісопарку взято на облік 141 заповідний об’єкт, тут росте 109 порід дерев і кущів, 387 видів трав’янистих рослин, 56 видів грибів.

 Взагалі, на Котелевщині немало рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги України. Причому, ростуть вони щедро. Скажімо, Барвінкова гора в лісопарку називається так тому, що буквально вкрита цією шанованою в народі рослиною. А під горою день і ніч струменить Більське джерело, відоме ще з ХІV століття.

 У селі Деревки росте дуб віком понад 600 років.

Кременчуцький район

 Район знаходиться у південно-західній частині Полтавської області, в основному розміщений на лівому березі Дніпра і лише невелика територія – на Правобережжі.

 Вода – джерело життя. Кожна річка несе в собі величезну кількість енергії, яка наповнює силою все живе. Узбережжя річок історично були найбільш привабливими для людей. І до сьогодні вони не втратили своєї привабливості. Найбільші з річок, що протікають по території району – Дніпро і Псел.

 Дивовижна ділянка природи, дивом збережений відрізок палеорусла Дніпра це – регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні», розташований у верхів’ях Дніпродзержинського водосховища біля міста Кременчука. Парк займає 5 080 га широкої заплави Дніпра та декілька островів, оточених протоками.

 Кременчуцькі плавні – це унікальна малотрансформована ділянка Середнього Дніпра, де зберігся недоторканий ландшафт, русло та заплава, тобто основні ознаки первісної річки. Вчені довели, що люди ніколи не селились тут. На острові Шеламай можна побачити архейські граніти, яким налічується 2,7 млрд. років. Вони – мовчазні свідки зародження життя на нашій планеті. Рослинний світ Кременчуцьких плавнів вирізняється багатством і різноманітністю. Серед унікальних представників природної флори, які ростуть на території парку, можна виділити: очиток Борисової, занесений до Світового Червоного списку, козельці українські з Європейського Червоного списку, три види рослин, занесених до Червоної книги України та ще 16 регіонально-рідкісних видів рослин.

Лохвицький район

 Лохвицький район розташований у північній частині Полтавської області в лісостеповій зоні й являє собою хвилясту рівнину, що повільно знижується з півночі на південь. Водні ресурси краю складаються з річок, озер та ставків. Головна ріка – Сула з притоками Лохвиця та Артополот. Озера і ставки зустрічаються всюди. Великих озер немає, а невеликі поширені переважно на заплавах рік. Плесо ставків в районі становить 221 га.

 На території району є цілий ряд об’єктів природно-заповідного фонду. Серед них – гідрологічні заказники загальнодержавного значення: Середньосульський та Ландшафтний заказник «Христанівський».

Лубенський район

 У межах Лубенського та Чорнухинського районів, на північний схід від села Гінців, що на північний захід від м. Лубен, розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Червонобережжя» (створений у 1990 р.). Площа природоохоронної території 803 га. Заповідна територія розташована в долині річки Удаю, яка утворює тут велетенську петлю, що простягається в північно-західному напрямку.

 Рослинний покрив заказника (в центральній частині) представлений лісами – дубовими, сосново-дубовими і старими насадженнями сосни (висаджена близько 50 років тому). Вік природних дібров становить 100-120 років. У східній частині заказника, в заплаві річки збереглися болотяні ділянки. У південній частині розвинута яружно-балкова мережа.

 Основу трав’яного покрову становить зірочник лісовий. Також ростуть 7 видів, занесені до Червоної книги України,– лілія лісова, півники борові, гніздівка звичайна, коручка морозниковидна, ковила периста, сон чорніючий, сальвінія плаваюча. Є лікарські рослини – звіробій, материнка, буквиця і алтея.

Машівський район

 Машівський район багатий на об’єкти природно-заповідного фонду:

- загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Руський Орчик» – 758 га (Ряськівська сільська рада);

- ландшафтний заказник місцевого значення «Усть-Лип’янка» – 1 278,3 га (Павлівська, Коновалівська с/р);

- ботанічний заказник місцевого значення «Михайлівська балка»  – 14,1 га (Михайлівська с/р);

- ботанічний заказник місцевого значення «Бебехова балка» – 15 га; (Андріївська с/р);

- ботанічний заказник місцевого значення «Розсохувата балка» – 5,3 га (Кошманівська с/р);

- ботанічний заказник місцевого значення «Малонехворощанська балка» – 7,7 га (Малонехворощанська с/р);

- ботанічний заказник місцевого значення «Дикунова балка» – 45,7 га (Базилівщинська, Сахнівщинська с/р);

- Огуївський дендрарій місцевого значення Держсортомережі – 1,5 га (Новотагамлицька с/р);

- заповідник – урочище місцевого значення «Латишівський ліс» – 21,4 га (Селещинська с/р).

Миргородський район

 Миргородський район розташований в північно-західній частині області, в долинах рік Псел та Хорол. Окрім того, по території району протікає ще 5 річок: Озниця, Лихобабівка, Вовнянка, Сага, Грунь-Ташань.

 У районі є ставки, створені по долинах річок. Площа під ставками становить 1 110,7 га. Загальна площа боліт у районі 4 432,6 га.

 Миргородський район належить до лісостепової зони, в межах якої поєднуються лісові та степові ділянки. Сучасний лісовий фонд району становить 12,4 тис. га, це 5,4 % площі району.

 Багата Миргородщина і на пам’ятки природи. У районі налічується 11 об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі один – загальнодержавного значення «Хомутецький парк», який одночасно є історичною пам’яткою і пам’яткою природи.

Новосанжарський район

 На території Новосанжарського району знаходяться пам’ятки природи:

Малоперещепинський ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 640 га;

Галофітне болото (с. М. Перещепина, с. Маньківка). Рослинність – бульбокомиш морський, ситник Жерарда, осока видовжена та лисяча, тризубець морський та болотний, кульбаба бессарабська, скорцонера дрібноквіткова. Рідкісні види – альдрованда пухирчаста, сальвінія плаваюча, зозулинець болотний, які включені до Червоної книги України. Орнітофауна представлена різними видами качок, гусей, куликів, чапель, норців. Червонокнижні: кулик-сорока, ходуличник, дерихвіст степовий, журавель сірий. Ссавці – хутора звичайна, ондатра, єнотоподібний собака. Червонокнижні: видра річкова, тхір степовий, вухань бурий, вовк.

- Новосанжарський ландшафтний заказник (Новосанжарське лісництво) по р. Ворскла площею 1 112 га з дубово-сосновими насадженнями, трав’яний покрив представлений злаками – куничник наземний, осока колхідська, полин австрійський, цмин пісковий, очиток їдкий. Червонокнижні: півники борові, таволга звіробієлиста, горицвіт весняний, перстач прямостоячий. Різні види лишайників, мохів. Тварини: білка, заєць сірий, куниця, лось, козуля, свиня дика. Птахи: зяблик, вівсянка звичайна, щеврик лісовий, повзик, сойка, крук, дятел.

- Ревазівський гідрологічний заказник. Болотний масив на 300 га. (с. Руденківка). Рослини: очерет звичайний, рогіз широколистий, кушир темно-зелений, елодея канадська, різак водяний, ряска мала й триборозенчата, жабурник звичайний. Різноманітні водоплаваючі птахи. Гніздування лебедя-шипуна. Плазуни – черепаха болотна, вуж водяний. Риби: карась, щука, в’юн, гірчак.

- Шедіївський гідрологічний заказник (273 га, с. Шедієве). Болото в заплаві р. Оріль з гніздуванням рідкісних птахів – сірого журавля (занесеного до Червоної книги України), лебедя-шипуна.

- Зачепилівський ботанічний заказник (826,8 га, с. Зачепилівка, ДП «Новосанжарський лісгосп»). Найбільш цінна ділянка зволожених луків, що межує з лісовим масивом. Рябчик малий, занесений до Червоної книги України, шолудивник Кауфмана, рястка Фішера, тонконіг бульбистий, костриця несправжньоовеча, китятки звичайні та подільські, вероніка весняна.

- загальнозоологічний заказник «Мазанка» (191 га), що на території Новосанжарського лісництва. (Руденківська та Кунцівська сільські ради). 14 видів ссавців, 144 види птахів, 4 види плазунів, 7 видів земноводних, 9 видів риб, 89 видів комах.

 Ботанічною пам’яткою природи є Парк відпочинку (3,4 га, смт Нові Санжари) з насадженнями дуба звичайного, кленів, липи, тополі, берези бородавчастої, в’язів.

 Геологічною пам’яткою природи є Рудні піски (0,5 га, с. Кунцеве, Новосанжарське лісництво). Пісок сірий з вохристими плямами, кварцовий, дрібнозернистий, глинистий. Піски містять цінні й рідкісні мінерали рутил і циркон.

Оржицький район

 Оржицький район надзвичайно багатий флорою і фауною, багатий унікальними природними ділянками – заповідними територіями. Загалом на території району нараховується 6 гідрологічних заказників, з яких 2 – загальнодержавного значення, 1 ландшафтний заказник, 1 лісовий заказник, 2 пам’ятки природи, 4 заповідних урочища.

 В районі створений єдиний в області Тарасівський ентомологічний заказник місцевого значення, де на площі 3 га охороняються дикі бджоли, джмелі та інші комахи.

 Пам’яткою садово-паркового мистецтва є Зарізький дендропарк, заснований у 1959 році. Тут на площі 7 гектарів близько 130 дерев і кущів різних видів і форм: акації, дуби, каштани, липи, бузок п’яти сортів, тополі, плакучі верби, горіх волоський, горіх маньчжурський (далекосхідний), сосни, кремлівська ялина, туя колосовидна, ялівець, шовковиця, клени тощо. У центрі парку висаджено тіньовий годинник з кремезних дубів, що тінню показує час. Велика кількість різноманітних скульптур доповнюють художньо-мистецький комплекс дендропарку.

 В районі знаходиться 2 гідрологічних заказники загальнодержавного значення: Великоселецький площею 1 тис. га і Плехівський площею 500 га. У заказниках є мальовничі озера-стариці, цілий лабіринт плавневих проток, острівці, на яких гніздиться численне птаство, невеликі болотні озерця (криниці), багато з яких і в засушливі роки не висихають.

 На території району знаходиться лісовий заказник місцевого значення «Половець» площею 35,9 га. Невеликий природний і лісовий масив з різноманітною флорою та фауною.

Пирятинський район

 Мальовничі, життєдайні місця приудайя своїми родючими полями, буйногривими лісами, дібровами, гаями, трав’янистими левадами, луками, пасовищами, густо помережані річками, завжди, будь-якої пори, приваблюють своєю немеркнучою вродою-красою. Хоч, як засвідчують деякі дані старовини, подекуди змінив своє русло Удай, відхилився від пирятинського Замку Перевод, порідшали чи погустішали ліси. Від усіх цих приємних перемін гарнішим i ріднішим стало приудайя, яке манить до себе непосидючих мандрівників-любителiв зеленого туризму, зацікавлених краєзнавців. Є на що подивитися, помилуватися на Пирятинщіні. На території району функціонують 20 заказників, з них 3 загальнодержавного значення (Дейманівський, Куквинський, Березоворудський).

 Поселення, здебільшого вікової давності, густо усіяні обабіч річок Удай, Руда, Оржиця, Многа.

 У мальовничих борах, дібровах, гаях, левадах, широкополих степах, заболочених місцях зустрічаються різні дикі тварини: вовки, лосі, козулі, кабани, лисиці, борсуки, зайці, єноти, куниці, видри, їжаки, кроти, бобри, землерийки, мандрівні білки та інші звірі. А ще більше найрізноманітніших, найчисельніших птахів: качки, гуси, журавлі, лелеки, солов’ї, синиці, жайворонки, сойки, горобці, дрозди, шпаки, сорокопуди, горлиці, іволги, одуди, сови, яструби, сороки, кропивники, круки, дятли, кібці, малинівки, вівсянки, чаплі, граки, ворони, лебеді, чайки та інші наші пернаті друзі.

 У с. Березова Рудка Пирятинського району до нашого часу зберігся палац поміщиків Закревських середини ХVІІІ – початку ХІХ століть, зведений у стилі класицизму з поєднанням елементів модерну, який доповнюється Березоворудським парком, площею 45 га, створеним у ХVІІІ столітті. На сьогодні це пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (1983 р.). Парк має каштанову, березову, липову, горіхову, берестову і соснову алеї, всього близько 40 видів дерев і чагарників. Головна алея – каштанова, завершується «Шевченківським дубом», вік якого понад 300 років.

 До архітектурно-паркового ансамблю також входить і піраміда-каплиця, збудована в південній частині села Березова Рудка біля цвинтаря. Березоворудська піраміда – одна з трьох європейських пірамід (2-а – в с. Комендантівка Кобеляцького району Полтавської області, а 3-я – у Римі).

Полтавський район

 На території Полтавського району є ряд заказників та заповідних об’єктів: Вільхівщанський, Розсошенський, Рожаївський, Руднянський, Кротенківський заказники, а також пам’ятки природи – Козацькі дуби та криниця Петра І.

 У с. Куликівка розташований парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Куликівський» та поблизу с. Кротенки – парк «Кротенківський».

Решетилівський район

 Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні. Основу рельєфу становлять плоскі степові вододіли, розділені широкими і глибокими долинами. Ґрунти району різноманітні за своїм походженням і родючістю. Більшу частину території становлять чорноземи типові мало гумусні і їх змиті різновидності.

 По території району протікає 4 річки, найбільшими з яких є: р. Псел довжиною 14 км та р. Говтва (з двома притоками: Говтва Вільхова та Говтва Грузька) довжиною 63 км. В районі налічується 33 ставки. Також зареєстровано 10 заказників загальною площею 1 465 га, одне заповідне урочище «Кут» в с. Сухорабівка площею 38,1 га та 4 пам’ятники природи загальною площею 1,1 га.

 Так, поблизу села Михнівка розташований заказник державного значення «Михнівський». До заповідних територій району відносять також ландшафтні заказники: «Кузьменки», «Гарячківський ліс», «Щербаки», ботанічний заказник «Новодиканський», ботанічні пам’ятки «Дуби понад 100 років».

Семенівський район

 Поверхня району пологохвиляста з давніми прохідними долинами та блюдцями-западинами. На південному заході омивається Кременчуцьким водосховищем. Територією Семенівського району протікають річки – Сула з Борисом, Хорол, Крива Рудка, Біляківське водосховище. У районі діють – заказники державного значення «Гракове» і «Солоне», а також заповідні об’єкти місцевого значення - пам’ятки природи: дуб звичайний, Богданівський парк, Веселоподільський парк та пам’ятка садово-паркового мистецтва – «Криворудський дендропарк» (площею 12 га).

 У «Криворудському дендропарку» зростають 190 порід і видів дерев та чагарників, багато з них – екзотичні. Створено розарій (тут налічується понад 30 сортів троянд), альпійські гірки з водоспадами і штучні водойми (чотири невеликі ставки). Куртини розбиті так, що чергуються види листяних і хвойних дерев: на фоні тополі – ялина, в куртині вічнозелених – клен чи ясен. Водойми заселені білими й чорними лебедями, що привезені сюди з Одеси, Асканії-Нової, з Дністра й Дунаю, із заповідників Гола Пристань і Новий Афон. Завезені також дикі качки, є дикі гуси. Прижилися зозулі, одуди, дикі голуби, дятли, солов’ї, лісові дрозди. Постійними мешканцями дендропарку стали лелеки, павичі, ондатри, нутрії, білки.

Хорольський район

 Територія Хорольського району знаходиться у межах лісостепу. Найпоширеніші породи дерев: дуб, ясен, липа, клен, береза, в’яз, тополя, берест, горобина, граб. У заплавах річок ростуть вільха, осика, верба. Як підліскові насадження переважають ліщина, барбарис, калина, терен, шипшина, глід, верболіз. 3191 га району покрито лісами. Значні площі займає рослинність заплав: очерет, рогіз, камиш, лепеха, осока. На луках зустрічаються: бекмянія, мітлиця, вівсяниця, подорожник, тонконіг, типчак, люцерна жовта, зозулинець. У районі багато лікарських рослин: звіробій, материнка, ромашка, полин, череда, деревій, валеріана та ін.

 Площа заповідного фонду району 1 601,55 га. Це – гідрологічні заказники (5), ботанічні пам’ятки природи (дуби череваті (5) та дубовий гай), заповідні урочища (12).

Чорнухинський район

 Чорнухинський район розташований в межах Полтавської рівнини, у Лівобережно-Дніпровській фізико-географічній провінції, у межах Придніпровської низовини, у лісостеповій зоні, що вдало поєднує красу українського лісу і безмежні простори широких степів.

 Район має прекрасні природні рекреаційні ресурси, площа заповідного фонду району становить 2 753 га.

 Ландшафтний заказник місцевого значення «Монастирище» розташований на місці Красногорівського Чорнухинського монастиря, біля с. Сухоносівка. На початку ХVIII ст. в урочищі Красногорівка на лівому березі річки Удай було відкрито Красногорівський Чорнухинський монастир, який проіснував до кінця століття і мав політичний вплив на духовне життя краю. В наш час на місці монастиря організовано ландшафтний заказник місцевого значення «Монастирище», з метою збереження унікального рослинного і тваринного світу мішаного лісу. Органічне поєднання історичної пам’ятки Сухоносівського городища «Вали» і перлини природи – ландшафтного заповідника «Монастирище» утворює унікальний комплекс, де поодинокі кремезні дуби надійно охороняють таємниці минулих років, а туманна далечінь, що відкривається з гори, будить уяву і фантазію.

 Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Червонобережжя» – з унікальним природним комплексом широколистяних, мішаних лісів та заболочених знижень в заплаві р. Удай з різноманітним рослинним і тваринним світом. Крім того, на території Чорнухинщини розташовано 7 природоохоронних об’єктів місцевого значення (околиця с. Курінька).

Чутівський район

 Територією Чутівського району струменяться річки: Коломак, Свинківка, Орчик.

 Рослинний і тваринний світ є типовим для лісостепової зони. Так, поблизу с. Войнівки є великі зарості льону дикого, а цікавими представниками фауни є: лебідь-шипун, видра, байбак, деркач.

Шишацький район

 Шишацький район знаходиться в центрі Полтавської області в лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. 5 % території району вкриті лісами, 5,2 % займають поверхневі водойми - це три річки: Псьол (37 км), Грузька Говтва (24 км), Грунь-Ташань (3,9 км), а також 84 штучні водойми з площею водного дзеркала понад 2 га, струмки і понад 20 км2 заболоченої місцевості.

Місто Комсомольськ

 «Лісові озера» – ландшафтний заказник, розташований на лівому березі річки Псел. Площа – 714,7 га. Найбільші площі займає лісова рослинність. На лучно-болотних ділянках є види, занесені до Червоної книги України.

 Фауна хребетних тварин нараховує 175 видів. Зустрічаються види тварин, включені до європейського Червоного списку та Червоної книги України.

 «Заплави Псла» – ландшафтний заказник, який є природним комплексом лісових ділянок, луків, водойм, росташований на лівому березі в нижній частині заплави р. Псел. Площа – 885 га.

 Найбільш флористично багатими є лучно-болотні ділянки, на яких зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги України.

 Фауна наземних хребетних тварин налічує близько 200 видів. В гніздовий період налічується близько 90 видів птахів. Рептилії заказника належать до лісового та водно-болотного фауністичних комплексів.

 

Наверх ↑