ПАВІЛЬЙОН “ПІРАМІДА” У ЦАРСЬКОМУ СЕЛІ – ПОБУДОВА У НЕЄГИПЕТСЬКОМУ СТИЛІ

Версія для друкуВерсія для друку

ПАВІЛЬЙОН “ПІРАМІДА” У ЦАРСЬКОМУ СЕЛІ –

ПОБУДОВА У НЕЄГИПЕТСЬКОМУ СТИЛІ

 

   Створення та розвиток палацово-паркового ансамблю в Царському Селі пов’язані з визволенням від влади Шведського королівства стародавніх новгородських володінь на узбережжі р. Неви, будівництвом Санкт-Петербургу та встановленням у ньому столиці Російської держави. Ці території з давніх часів входили до складу російських земель. Так, у ХІІ ст. край мав назву “Іжорської землі Пана Великого Новгороду”, у ХVII ст. “Іжорські землі” були окуповані шведами. Повернення до складу Росії цих територій почалося у 1702 р. після перемоги у Північній війні.

   На місці майбутнього Царського Села знаходилась невелика садиба “Saris hoff” або “ Saaris moisio” (у перекладі з фінської – “миза на піднесеному місці”), що на російській мові чується як “Сарская мыза”, яка позначена на шведських мапах ХVII століття.

   Відразу після закінчення Північної війни Мизу було подаровано А.Д. Меншикову, призначеному генерал-губернатором звільненого краю, а 24 червня 1710 року за наказом Петра І вона “відписана” його майбутній дружині Катерині Олексіївні (офіційна шлюбна церемонія Петра І з Катериною відбулась у лютому 1712 року) і внесена до переліку палацових земель.

   Протягом 1710-1720 рр. на місці маєтку починає створюватись заміська царська резиденція, навколо якої з’являються поселення, а також слобода палацових служителів. Через деякий час Сарську мизу почали називати Сарським Селом, а з початком палацового будівництва вона отримала високий титул Царського Села.

   Протягом двох століть Царське Село слугувало літньою парадною імператорською резиденцією, будівництво якої мало державне значення і здійснювалось за участі урядових відомств.

   Після революції 1917 року палацово-парковий ансамбль був перетворений у музей, а кращі будівлі міста нова влада передала учбово-виховним та оздоровчим закладам для дітей. Так у 1918 році місто отримало нову назву – Дитяче Село.

   Вже у 1937 році в ознаменування столітньої річниці трагічної загибелі О.С. Пушкіна (6 червня 1799 р.-10 лютого 1837 р.) місто, де колишній поет виховувався у Імператорському ліцеї, перейменували у Пушкін. У січні 1983 року палацам та паркам міста надано статус заповідника, який у 1990 році отримав свою теперішню назву: Державний музей-заповідник “Царське Село”.

   Одна з перлин цього унікального музею-заповідника – Єкатерининський парк, а один з перших павільйонів пейзажної частини парку – Піраміда. Зведений він російським зодчим Василем Івановичем Нейоловим (1722-1789 рр.) у 1770-1772 роках на березі Лебединого ставка, на місці, де за первинним проектом передбачалось побудувати альтанку круглої форми, тобто павільйон у вигляді ротонди.

   Побудована В.І. Нейоловим піраміда занепала та у 1781 р. була розібрана. На її місці у 1782-1783 рр. шотландським архітектором Чарлзом Камероном (1745-1812 рр.) було відбудовано нову піраміду. В чисельних документах її називають “китайською”, однак, пізніше вона стала називатися “єгипетською”, хоча насправді – Піраміда однаково “далека” від споруд, характерних для Китаю чи для Єгипту.

   Тож, павільйон “Піраміда” був побудований у неєгипетському стилі та став зразком для подібних споруд у Росії. Павільйони у вигляді стародавнього символу вічності – піраміди – отримали широке розповсюдження наприкінці XVIII – початку XIX століть як прикраса європейських парків.

   Дана Піраміда зведена із цегли та фанерована тесаним гранітом. Її лицьову грань прорізує вхід, що веде до внутрішнього приміщення, перекритого сферичним куполом із отвором у центрі для освітлення і вентиляції. Приміщення ж має у плані контури правильного восьмикутника. У стінах облаштовані полуциркульні та прямокутні ніші для зберігання урн, де за часів Катерини ІІ знаходились римські похоронні урни. Нижня частина стін опоясана невеликим виступом у вигляді правильного кільця.

   По кутах Піраміди стояли чотири колони на п’єдесталах. Вишукані та легкі, вони були виготовлені у майстернях Контори будування Ісакіївської церкви. Стовбури колони витесувались із сірого, напевне – уральського мармуру, а окремі частини п’єдесталів – із шокшинського порфиру, рожевого та сірого мармурів.

   Навпроти сторони із входом, у підніжжя Піраміди, поховані три улюблених песика Катерини ІІ. Місця їх поховання були позначені дошками з білого мармуру, на яких були викарбувані епітафії (до нашого часу не збереглися). Можливо цей факт надає Піраміді вигляд стародавнього мавзолею.

Наверх ↑